Володимир К. із Жовтих Вод. Усе ще шукаю свою половинку, аби дожити віку з тією, що могла б переїхати до мене. Це – приватний сектор. Газове опалення, вода, туалет – усі зручності. Садок, невеличкий городець. На Покрову, 14 жовтня, був мій ювілей – 80-річчя. Шукаю жінку з добрим серцем і душею. Спокійне життя і пошану гарантую. Свого слова завжди дотримую, живу з розумінням: сто друзів – це добре, а навіть один ворог – це погано. Люблю гумор, поезію, природу. Мій ріст 175, вага 83, вдівець.
Віктор В. Щойно надійшла «Зоря», я прочитав листи самотніх людей і, доки не передумав, пишу. Вдівець, 69 років, і мені тоскно. Мій дім у місті-райцентрі. Дуже незручно бути одинаком, хоча є діти й онуки. Ну вони проживають окремо, в них свої турботи. Хотів би, щоб написала мені ровесниця подібної долі, далі будемо домовлятися удвох. Пробачте за почерк, дуже давно не писав листів. Сподіватимусь на сприяння і поміч.
Іван В. з Полтавщини. Роблю в охороні у місті Покров. Мені 68, ріст 168. Нехай буде ровесниця або й старша, це для мене не має значення. Головне, щоб здоров’я було, щоб жаліли і любили одне одного. Самому дуже тяжко. Третій рік як овдовів. У покійної моєї був син, і хата зосталась йому, ми жили у Краснограді. А я купив собі дачу. Дуже гарне місце, ночувати є де, і господарювати можна. Жінка, яка приїде до мене, сама все побачить. Якщо вона любить землю, то ми з нею однієї вдачі.
Євген Т. з Дніпра. У Дніпрі я з 2002 року. Переїхав з Полтавщини, де народився, у пошуках праці. Винаймаю дачу в Сухачівці, зрідка їжджу туди відпочити від роботи. Працюю три дні, а три – вихідні. На теперішній час робота моя – у торговельному центрі. Розлучений, є син, сімейний. Рідна моя сестра зі своєю родиною у Кобеляках. Ні батька, ні матері вже нема. Хочу дочекатися доброї жіночки, щоб бути разом у радості і в горі. Мені 57, ріст 174, вага 72, по натурі чесний, працьовитий, без шкідливих звичок.
Григорій М. з Дніпра. Освіта вища економічна, комунікабельний, життєрадісний, без лихих нахилів – одне слово, позитивний. Володію англійською, вільний від роботи час віддаю спортові, слухаю музику. Залюбки пускаюся час від часу у мандри, захоплююся кінофільмами. Все ще жевріє мрія: зустріти врешті-решт ту єдину, вірну, з якою нам буде добре удвох. І ми побудуємо міцну та щасливу родину. Мені 34, ріст 172, вага 65.
Володимир В. з Дніпра. Їздив з братом на заробітки за кордон: по пів року працювали у Чехії та Польщі. Коли я вернувся додому, то з’ясувалося, що шлюб мій розпався. Отже, розлучений, працюю, хочу налагодити своє життя. Мені 33, ріст 175, вага відповідна. До речі, у братовій родині все гаразд, і це додає мені сподівання, що і я буду в парі – з коханою людиною на все життя.
Катерина А. з Дніпра. Родом я з Полісся, нас у батьків було п’ятеро, самі дівчата, серед них дві близнючки (одна відійшла вже у засвіти), з трьома старшими спілкуюся. Я наймолодша, 1964 р. н. Після десятого класу вступила до Вінницького училища електротранспорту, по закінченні була направлена сюди, до Дніпра. Незабаром одружилася по любові, підростали сини-близнята і дочка. Попри труднощі, все було добре – аж доти, доки чоловік не розпився. Останні півтора-два роки з дев’ятнадцяти літ нашого шлюбу стали пеклом… Позаду 38 років праці за фахом – водієм трамвая. Я вже бабуся. У травні виповнилося 57, ріст 160, вага 63. Хотіла б зустріти чоловіка, з яким би можна було прожити щасливо решту віку.
Марина В. з Приорілля. Працювала в колгоспі на фермі, тепер без роботи, але є своє господарство, тож не нудьгую. У гарному селі в нас з мамою дім. Газове опалення, вода в хаті. Шкідливих звичок нема, алкоголіків ненавиджу. Була одружена, давно і майже одразу розлучилася. Більше заміж не виходила. Перше кохання завдало стільки болю, що надовго вистачило. Маю доньку, в неї своя сім’я і свій дім у сусідньому селі. Мені 53, ріст 170, вага 80. Дякую Вам, пані Олено, за турботу про людей одиноких.
Тетяна Є. з Дніпра. Невелика на зріст, середньої статури. Мені трохи за 30, працюю в банку, доброзичлива, спокійна. Одружена не була. Дітей нема. Нема і шкідливих звичок. Прошу надіслати про себе лист, щоб я знала трохи про чоловіка, який згоден поспілкуватися (неохоче беру слухавку з невідомого номера).
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.