Андрій П. Усе ще не втрачаю надію, що стрінеться мені жінка, яка буде згодна на переїзд у хороше, екологічно чисте село на трасі Дніпро-Полтава, де ліс близенько і Оріль неподалік. Усе необхідне , в хаті є. Ваш, жіночко, вік 55-65, ріст невеликий (бо й я невисокий), а також не маєте завищених вимог. Мені 72, нема шкідливих звичок, тому не сприймаю жінок, які курять і випивають, спокійний, до людей позитивний, доброзичливий. Між іншим, недавно вакцинувався від Covid.
Микола Г. з Новомосковська. Як овдовів, дуже довго про другий шлюб і не думав, треба було виховувати дітей, на той час ще маленьких. Але тепер, коли виросли, все гостріше відчуваю, що життя минає, і хочеться, аби поруч був хтось, щоб ти міг знати, що можеш опертися на цю людину, як і вона на тебе, удвох переживати радісні й нелегкі хвилини. Працюю на заводі, щойно виповнилося 60, ріст 165, худорлявий, охоче роблю все дома, а найкращим відпочинком і втіхою, скільки себе пам’ятаю, є рибалка. Це в мене змалечку, з п’яти років, як узяв мене з собою на рибалку тато. Давно вже нема ні батька, ані матері… Не вмію обманювати. Не п’ю, і це правда. Хотів би знайти спільну мову з жінкою подібної долі.
Євген Т. з Дніпра. У Дніпрі я з 2002 року. Переїхав з Полтавщини, де народився, у пошуках праці. Винаймаю дачу в Сухачівці, зрідка їжджу туди відпочити від роботи. Працюю три дні, а три – вихідні. На теперішній час робота моя – у торговельному центрі. Розлучений, є син, сімейний. Рідна моя сестра зі своєю родиною у Кобеляках. Ні батька, ні матері вже нема. Хочу дочекатися доброї жіночки, щоб бути разом у радості і в горі. Мені 56, ріст 174, вага 72, по натурі чесний, працьовитий, без шкідливих звичок.
Степан Т. Мій дім на березі Дніпра у великому селі. Тут є школа, лікарня, церква, пошта, дитячий садок, крамниці. Розлучений. Не курю. Маю десь двадцять одну професію. Диплом -один. Тримаю трьох дійних корів. Моє бажання: зустріти жінку розлучену або вдову віком від сорока до п’ятдесяти років, можна і молодшу. Обману і зради не терплю. Шлюб після переїзду. Усиновлення – обов’язкове: прихищу жінку з дітьми, якій ніде жити. Маю землю – пай. Мені 50, на пенсії.
Володимир В. з Дніпра. Їздив з братом на заробітки за кордон: по пів року працювали у Чехії та Польщі. Коли я вернувся додому, то з’ясувалося, що шлюб мій розпався. Дружина, м’яко кажучи, не була мені вірна. Отже, тепер я розлучений, працюю, хочу налагодити своє життя. Мені 33, ріст 175, вага відповідна. До речі, у братовій родині все гаразд, і це додає мені сподівання, що і я буду в парі – з коханою людиною на все життя.
Ольга М. з Криничанського району. Син і донька одружені, всім забезпечені. Мене не забувають, а все одно хочеться, аби поруч був чоловік. Я на пенсії. Мені 68, працювала в центральному аеропорту телеграфісткою.
Мешкаю недалеко від Дніпра-міста, де усі мої родичі.
Любов К. з Новомосковська. Пенсіонерка, але ще працюю, дім у приватному секторі, син зі своєю сім’єю живе окремо. Приходжу з роботи додому, і ніхто, крім собак, мене не зустрічає, нема з ким і поговорити. Мені 61, ріст 168, вага 80, не п’ю і не курю.
Катерина А. з Дніпра. Родом я з Полісся, нас у батьків було п’ятеро, самі дівчата, серед них дві близнючки (одна відійшла вже у засвіти), з трьома старшими спілкуюся. Я наймолодша, 1964 р. н. Після десятого класу вступила до Вінницького училища електротранспорту, по закінченні була направлена сюди, до Дніпра. Незабаром одружилася по любові, підростали сини-близнята і дочка. Попри труднощі, все було добре – аж доти, доки чоловік не розпився. Останні півтора-два роки з дев’ятнадцяти літ нашого шлюбу стали пеклом… Позаду 38 років праці за фахом – водієм трамвая. Я вже бабуся. У травні виповнилося 57, ріст 160, вага 63. Хотіла б зустріти чоловіка, з яким би можна було прожити шасливо решту віку.
Людмила В. з Дніпра. З мамою-пенсіонеркою мешкаємо на правому березі, у квартирі в районі Робочої. Що розказувати в такому листі? Пишу основне. Мені 46, ріст 180, вага 93, дітей нема. Хотіла б знайти собі пару, свого судженого. Не знаю, що ще написати.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.