Газета "ЗОРЯ"

ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ?

Олексій C. Дещо знов напишу про себе, про свою родину. Син мій помер, його родина мешкає за межами України. Слава Богу, моя дочка зі своєю сім’єю недалеко, в нашому ра- \ йоні. Мені 83, вдівець. Дім, літня кухня, гараж, 25 соток, на решті землі садочок: горіхи, яблуні, вишні, малина і шовковиця. У сімдесят при стажі 52 роки пішов на пенсію. Її мені вистачає.
Сполучення з райцентром і Дні-пром-містом добре, електрички курсують по два рази на добу, вранці і ввечері, залізнична станція від моєї хати за сім хвилин неспішної ходи. Буду радий жіночці, згодній переїхати в моє сучасне село до мене жити разом. Усе ще надіюся.


Микола Г. з Новомосковська. Як овдовів, багато років про другий шлюб і не думав, треба було виховувати дітей, на той час ще маленьких. Але тепер, коли виросли, все гостріше відчуваю, що життя минає, і хочеться, аби поруч був хтось, щоб ти міг знати, що можеш опертися на цю людину, як і вона на тебе, удвох переживати радісні й нелегкі хвилини. Ще трохи про себе. Працюю на заводі, мені 59, ріст 165, худорлявий, охоче роблю все дома, а найкращим відпочинком і втіхою, скільки себе пам’ятаю, є рибалка. Це в мене змалечку, з п’яти років, як узяв мене з собою на рибалку тато. Давно вже нема ні батька, ані матері… Не вмію обманювати. Не п’ю, і це правда. Хотів би знайти спільну мову з жінкою подібної долі.


Євген Т. з Дніпра. У Дніпрі я з 2002 року. Переїхав з Полтавщини, де народився, у пошуках праці. Винаймаю дачу в Сухачівці, зрідка їжджу туди відпочити від роботи. Працюю три дні, а три – вихідні.
На теперішній час робота моя – у торговельному центрі. Розлучений, є син, сімейний. Рідна моя сестра зі своєю родиною у Кобеляках. Ні батька, ні матері вже нема. Хочу дочекатися доброї жіночки, щоб бути разом у радості і в горі. Мені 56, ріст 174, вага 72, по натурі чесний, працьовитий, без шкідливих звичок.


Віталій Б. з Дніпра. Мені 51 рік, вихований, спокійний. Розлучений шість років. Мешкаю з матір’ю і дорослою дочкою (19 років, скінчила школу, від’їздить з родичкою працювати на рік до Польщі). Колись я працював на ВРЗ слюсарем першого розряду, тепер у компанії «Екологія Д». Зарплата пристойна, на роботі про мене доброї думки. Квартира в нас хороша, двокімнатна. Сподіваюся, що прочитає про мене самотня жінка. Дуже ми з мамою надіємося на Ваше, пані Олено, сприяння.


Олеся М. з Дніпра. Біль утрати близької людини був ледь не втратою життя, бо чоловік і його батьки мені були найрідніші. Вистояла, працювала на добрій роботі. А тепер там же – в охороні. Люблю землю, сад, усе живе навколо. Люблю людей. Без роботи, без діла можна просто звихнутися, як і від самотності. У Дніпрі ми 31 рік, родом я з Полтавщини. З донькою і зятем мешкаю в центрі у трикімнатній
хрущовці. Онука так само в парі, медик, працює в Києві. А я дуже одинока. Овдовівши, довго не хотіла ніяких знайомств, доньку вчила, онуку. Тепер задумалася, що треба й за себе подбати. Віднайти б для душі, для дружби хоча б. Хочеться більше всміхатися, а не плакати. Мені 70, середні ріст і вага.


Лідія О. Мені 67, працювала медсестрою в хірургії. Чоловік був дуже хороша людина, але так сталося, що вже 19 років як його нема. Врівноважена, несварлива, віруюча, стараюся жити по Божих заповідях, але важко самій. Дочка і внуки – живуть зі мною в однокімнатній квартирі. Хотілося б, щоб відгукнувся одинак, без дітей, мешканець квартири чи будинку, вік його може бути від 50 до 80 років. Звісно, щоб не був прив’язаний до чарки, до гуляння, а був добропорядний, самодостатній, ні від кого не залежав. Якщо цей чоловік так само шукає свою другу половинку, своє щастя, то хай відгукнеться. Дуже гнітить самота. Мій ріст 165, вага відповідна.


Ангеліна В. Дорога Оленко, мені 54, ріст 170, вага 70, працюю на приватному підприємстві в місті, а мешкаю в селі. Люблю землю, сад, город, квіти, знаю сільське життя, сподіваюся, що все вмію. Проста звичайна жінка, по натурі добра, чуйна, без, ясна річ, лихих звичок. Не треба багатства, лиш простого, надійного чоловіка. До такого погоджуся переїхати.


Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.