Анатолій Г. з Новомосков-ського району. Звертаюся до Вас, шановна пані Олено, вдруге. Бо перший раз не вийшло нічого. Надіслали Ви мені чотири відгуки. Але не знаю, чи то неуважно І люди читають моє послання, чи \ неправильно його зрозуміли. Моя найперша найголовніша умова: це – переїзд до мене і відсутність дітей. А в усіх відгуках про це і мова не йшла. Отже, не склалося.Буду щиро вдячний за можливість поспілкуватися з тією самотньою, що цього побажає. Мені 70, я на пенсії.
Іван Д. з Магдалинівського району. Мені 69, ходжу щонеділі до церкви, співаю в церковному хорі.
Усі 90-і їздив на заробітки, працював на відбудові старовинного храму в чоловічому монастирі. Таке моє життя тривало, доки мамка була на хазяйстві. Вмерла 1999, відтоді я дома. І сам.
З такою ж, як я, самотньою, віруючою ми змогли б у радості дожити до кінця віку разом, допомагаючи одне одному.
Олег Б. з Кам’янського. Я вдівець, 67 років, маю дорослого сина, не п’ю, не курю, спокійний, добрий, чесний чоловік – даруйте за цю са-мопохвалу.
Допомагаю одиноким старшим бабусям: ходжу до крамниць, на ринок, сплачую за недужих людей комуналку… І всі вони люблять «Зорю», бо там є рубрика «Де ти, моя доле?». Мені дуже хочеться, аби відгукнулася ровесниця, котра, як і я, знає, що таке горе – втрата коханої людини.
Володимир Т. із Синельни-ківського району. Мешканець селища міського типу, українець, 64 роки, ріст 170, вага відповідна, лихих звичок нема. Нема дітей і, зрештою, нема матеріально-житлових проблем. Але людина не може бути сама. І я такий чоловік, що хочеться мати сім’ю, бути в парі.
Володимир В. із Солонянського району. Ще не втратив надію віднайти свою половинку. Мені 54, ріст 176, маю невеличке господарство, працюю у школі опалювачем.
Бажав би стріти моїх років жіночку, самостійну, незалежну, аби погодилася на переїзд до мене, в недалеке від Дніпра-міста село. Можна з дитиною.
Олександр Т. з Дніпра. Високий, стрункий, русявий, люблю їздити на велосипеді, подорожувати. Мені 36, на лівому березі в нас з матір’ю приватний дім.
В мене економічна освіта, скінчив аспірантуру і докторантуру, працюю у виші. Хочу створити сім’ю, мати дітей. Шкідливих звичок нема, але є інвалідність третьої групи по зору через травму в дитинстві, ношу окуляри.
Антоніна М. з Дніпра. Ось надумала, прочитавши рубрику «Де \ ти, моя доле?», й собі спробувати удачі. Я спокійна, мирна, ніжна, вільна, без шкідливих звичок. Мені 80, ріст 170, вага 70. Мешкаю у квартирі на лівому березі. Буду рада і вдячна такому ж одинакові, що озоветься.
Галина Г. з Дніпра. Розлучена, маю дочку, працюю, життєрадісна, врівноважена, неконфліктна, люблю життя, не опускаю рук, але са-мій-одній тяжко. Струнка, ріст 161, на вид молодша за свої 56. Хотіла б, аби дав про себе знати чоловік, котрий би став надійним другом, коханим супутником у житті. З мого боку обіцяю підтримку, взаєморозуміння, затишок і спокій у домі.
Аріана Л. з Дніпра. Останній час якось особливо тяжко вертатися до своєї порожньої домівки, де ніхто мене не чекає. Мені 43, невисока, худорлява, чорнявенька, без недобрих звичок і без великих запитів. Скінчила виш у Дніпрі, працюю з фінансами.
Створити сім’ю не вдалося, дітей нема, батьки в іншому місті. Впорядковую свій невеличкий дім, недавно придбаний. Що ще? Рукоділля, спорт, замолоду серйозно навчалася музики, однак життя обернулося інакше, внесло свої корективи. У чоловіках шаную порядність, вірність (хоча це рідкість), благородство.
А ще дуже неохота бути обманутою в черговий раз.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, газета «Зоря», Січеславська Набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю ІПРОШУДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.