Дмитро Н. з Дніпровського району. Мені цікаво читати в рубриці тексти, співзвучні моїм думкам і поглядам. Чиє минуле подібне до мого, хто добився всього сам, кого життя не пестило. Моя професія будівельник, працювали подеколи і без вихідних. Робітників відправляли о шостій ранку. Приїздили додому пізно.
Мені 80, хотів би дожити віку в парі, не так, як зараз, удівцем-са-мотиною. Цінувати одне одного, шанувати і любити. Перед тим можна спокійно обговорити всі питання. Мій дім неподалік соснового лісу, за шість кілометрів від межі міста, і річка Оріль близенько.
Родіон Д. з Дніпра. У свої 57 зостався зовсім один, але нема в тім, як я розумію, моєї провини. Напевно, занадто сором’язливий. А проте дуже хочу зустріти таку ж одиноку самотину, добропорядну жінку, котра мріє, як і я, про сімейний затишок та не бажає лишатися пустоцвітом. Мій зріст 173, худорлявий, був чорнявий, тепер геть сивий. Простий трудівник, ніяких величезних статків не маю. Щиро дякую наперед за відгук.
В’ячеслав М. з Дніпра. Мені 44, ніколи не був жонатий, дітей нема. Сам родом із селища під Слов’янськом.
Олександр Т. з Дніпра. Мені 36, на лівому березі в нас з матір’ю приватний дім. Батько вмер дев’ять років тому. В мене вища економічна освіта. Багато вчився,
скінчив аспірантуру і докторантуру, працюю у виші.
Хочу створити сім’ю, мати дітей. Шкідливих звичок нема, але є інвалідність третьої групи по зору через травму в дитинстві, ношу окуляри. Високий, стрункий, русявий, люблю їздити на велосипеді, подорожувати.
Віталій О. з Магдалинівського району. Пише Вам, пані Олено, мати за свого сина, бо він страх як соромиться сам писати. Ми, батьки, з ним самі, старший наш син з сім’єю у Дніпрі. Віталій працює в фермера на тракторі у полі. Скінчив свого часу училище широкого профілю (тракторист, шофер, комбайнер). Щойно у червні виповнилося 33 роки, височенький (183), темно-русявий, середньої статури. Чесний, роботящий, та от – не відважиться написати.
Я думаю, хороша дівчина не пошкодує, як дасть знати про себе нашому Віталієві.
Ольга М.
Раїса П. з Васильківського району. Ось прикипіла я до села – з
великим городом, садом, і нікуди не хочеться. Хоч 35 років жила у Дніпрі, мали квартиру двокімнатну (вже подарувала внукові). Всі ті роки працювала на Південмаші в ливарному цеху, останні 20 – технологом, на пенсію пішла за другим списком. У травні 1991 приїхали сюди: чоловік доглядав за своєю матір’ю, а моєю свекрухою.
Давно вже нема чоловіка, а я зосталася. Мені тут подобається. Як були удвох, то мали худобу, нині лиш кури, та два песики, та кіт. Опалення газове, на подвір’ї глибокий колодязь, поливай що треба і що хочеш.
Якби схотів приїхати до мене ровесник, років 80, то, може, і йому б сподобалося?
Олена В. з Дніпра. Хочу знайти свою половинку другу, яку буду любити і шанувати. Це чоловік добрий, мужній, порядний, він так само мене цінуватиме і зможе зрозуміти. Мені 45, ріст 170, вага 75, працюю у торгівлі, білява, світлі очі. Надіюсь на скору зустріч. Але спочатку напиши мені, дуже чекатиму!
Наталка Б. Мені 36, ріст 165, середньої статури, здоровий спосіб життя, одружена не була, дітей нема. Спокійна, доброзичлива, чуйна. Свого часу скінчила металургійну академію, бухгалтер. Працюю за фахом у Дніпрі, де і мешкаю. Щоразу, як вільна, їжджу до батьків. Там є що робити, помагаю з господарством. Мій улюблений відпочинок – подорожі.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, газета «Зоря», вул. Січеславська Набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з
якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.