У кімнаті для нарад заводоуправління одного з держпід-приємств, яке я мав честь очолювати ще за часів «злочинної влади», висів великий плакат з цитатою Леніна: «Ру-ководить – значит предвидеть». Вождя світового пролетаріату на той час вже понад 20 років як було цитувати не модно, а іноді й шкідливо. Проте ніхто з моїх попередників, і я також, не наважувались «звести з ним рахунки» шляхом «локальної декомунізації». Та й, власне, для чого? Адже важко не погодитись із правильністю цього гасла, незважаючи на неоднозначність постаті його автора.
Недолугість і неперед-бачуваність чинної влади вже кілька місяців «на власній шкурі» відчувають учорашні одинадцятиклас-ники, які самі до кінця не розуміють: закінчили вони вже школу чи ще ні. А якщо ні, то коли закінчать? Про всяк випадок нагадаю всім причетним до організації цьогорічного ЗНО та вступної кампанії, що нинішні випускники приблизно через рік стануть виборцями. Їх по країні близько 370 тисяч, а це не так вже й мало. Можливо, цей аргумент додасть хоч чогось державницького до освітнього процесу. Бо іноді складається враження, що освітою, принаймні середньою, управляти сьогодні нікому не цікаво.
У країні немає міністра освіти, не було останнього дзвоника, не буде випускного вечора і головне – ніхто не знає, коли і як відбудеться ЗНО (заплановане на 15 і 17 червня пробне ЗНО пройде в онлайн-режимі. – Авт.), коли розпочнеться вступна кампанія, коли врешті-решт одинадцяти-класники закінчать школу?
Звичайно, відповідь влади уже понад 90 днів на більшість питань одна: СOVID, пандемія, карантин…
Можливо, ті, хто приймає рішення, даруйте, сидять надто високо і на землю не спускаються, тож я дозволю собі відкрити всім велику таємницю: de facto карантин уже скінчився.
Якщо не брати до уваги працівників АТБ, яких продовжують змушувати сидіти за касою в якихось дивних шоломах, або засмальцьованих масок, що звисають на підборідді продавців на ринках, не включати телевізор і не читати офіційні сайти, можна взагалі не помітити, що карантинні обмеження все ще діють. Звичайно, на чиновницькому рівні запекла війна з пандемією продовжується. Але все менше людей вірять у справжність цієї боротьби.
Незважаючи на все це – повернення до повноцінної роботи магазинів, ресторанів, ринків і парків – з проведенням ЗНО ясності дуже мало. Виснажені онлайн-уроками, невизначеністю і відсутністю хоч якоїсь спланованості та послідовності рішень МОН, діти нервують, переживають, витрачають час для «підтримки форми» для здачі тестів. Погодьтеся, закінчення школи і вступ до вишу -все ж таки знакові події у житті юнаків і дівчат.
Пам’ятаю, як у своїй інавгураційній промові Володимир Олександрович закликав чиновників чіпляти в кабінетах фото своїх дітей. То було слушно і свіжо! Здається, не завадило б іноді поглядати й на згадані мною на початку гасла. У підвалах і підсобках мало не всіх владних будівель таких знайдеться чимало. Нехай вицвілих, у павутинні, а все ж перевірених різним досвідом.
Бо керувати країною «по приколу», може, й весело. Проте надто дорого і ризиковано.