«Після пандемії коронавірусу світ стане іншим», – цю фразу останнім часом не виголошував тільки лінивий, хоча далеко не кожен розуміє, що вона означає. Проте немає сумнівів: принципи освіти, принаймні середньої, після карантину, незалежно від рішень Міністерства освіти, будуть переглянуті. Так би мовити, еволюційно. Дітьми та батьками.
Майже два місяці карантину, попри велику кількість незручностей, зробили, нехай точкову, але дуже корисну справу. Трансляція онлайн-уроків вимушено залучила багатьох батьків до «навчального процесу». Когось із дорослих таке глибоке занурення потішило, когось навпаки – надихнуло. А декого і відверто насторожило.
По-перше, багато хто з батьків чи не вперше з подивом дізнався, що і як викладають їхнім дітям у школах. Далеко не всі були «в курсі», що шкільна програма понад 20-30-річної давнини, за якою навчались сьогоднішні дорослі, суттєво відрізняється від нинішньої. Тому й методика самостійного домашнього навчання дітей не дуже схожа на знайому їм з дитинства.
По-друге, інтерес дитини до того чи іншого предмету, як і раніше, переважно залежить від учителя: ставлення учнів до нього, його особистих якостей. Тут онлайн-уроки, звичайно, програють контактному навчанню. Думаю, посткарантинна дійсність збереже кілька теле-навчальних мемів. Бо дитяча пам’ять надовго фіксує вчительські помилки, як то «тридцять мінус два дорівнює вісімнадцяти», або відверті дурниці в прямому ефірі з каструлею на голові.
По-третє, я, як батько цьогорічної випускниці, вкотре переконався: школа, як об’єднуючий заклад, звичайно, виконує мобілізуючу та організаційну функцію. Крім того, дуже важливими в житті людини є шкільна дружба, виховання співіснування в колективі (класі) і т. ін. Але знань, потрібних для успішного складання ЗНО чи подальшого навчання, ні дистанційні уроки, ні класичні уроки в школі, на жаль, не забезпечують. Усе необхідне для згаданих завдань сучасні діти отримують з індивідуальних занять з учителями. Це, мабуть, і є корінною відмінністю між власним досвідом сучасних батьків і «правилами гри» в освітній сфері для нинішніх школярів.
Дистанційні уроки демонструють та підкреслюють ще одну особливість теперішньої середньої освіти: в сучасному світі знання відходять на другий план. Важливішими стають мислення й внутрішні компетенції. Усе вже написано у «Вікіпедії», все можна знайти в Google. Тому знайомий кожному з дитинства вислів «вчити уроки» рано чи пізно має модернізуватися. Принаймні слово «вчити», безумовно, зазнає трансформації.
Взагалі ж, карантинне навчання було потрібне хоча б для того, щоб оголити речі, про існування яких усі здогадувались, але які не завжди обговорювались. Мій колега іноді смакує жартом: мовляв, коли не було «фейсбуків», дещо залишалось відомим тільки домашнім, а тепер про це знають усі…
Володимир ПІСОЦЬКИЙ