Відразу зауважимо, що до української народної творчості матеріал не має жодного стосунку. А ось до сталих вже розкладів у місцевому адміністративно-владному «бомонді» – саме так.
За бажання можна уявити собі взаємовідносини регіональної еліти у вигляді безперервної серії шахових бліцпартій. Учасники завжди знайомі, місцеві, однак на основний варіант партії завжди суттєво впливає загальнонаціональний порядок денний. Так завжди.
До загальновідомої «шахівниці» Бжезинського наша регіональна інсталяція точно не дотягує майже по всіх параметрах. Проте фігури та найпоширеніші комбінації часом дивовижно збігаються. І у 2019-2020 роках на обласній мінішахівниці знову несподівано продовжився «криворізький період», який певним чином продовжується до сьогодні. Каталізатором стали чергові вибори до місцевих рад…
Вгадав всі літери – не зміг прочитати слово
Ті, хто зможе пригадати, що відбувалося наприкінці 2020-го, зрозуміють, що це – про попереднього голову обласної ради Святослава Олійника, який тоді очолював список «Слуги народу» до найвищого представницького органу Дніпропетровщини.
Здавалося б, колишній нардеп кількох скликань міцно тримав ситуацію у власних руках. Головне – він зберігав майже повний контроль над обласним виборчим списком «зелених». Однак не зміг передбачити збіг обставин, коли чільне місце в президії облради обійме інша людина.
Так, восени 2020-го ще не було повномасштабної війни, яку можна було б використати як вирішальний аргумент. Пройти «по тонкому», граючи на відчутті небезпеки і показної ненависті до ворожих наративів.
Трагедії начебто не відбулося – головою був обраний кандидат від потрібної політичної партії. Арбітражний керуючий з Кривого Рогу Микола Лукашук, 40 років.
Класична tabula rasa у політичному сенсі. Важливо також, що його прізвище тоді точно не фігурувало у будь-яких скандалах, пов’язаних з корупцією, комунальним майном etc. Усьому свій час.
Важливо й те, що список «головних акціонерів» або дещо м’якіше – бенефіціарів облради став ледь не формалізованим. За бажання його можна було роздрукувати і повісити на стінку. До того ж головний архітектор нової «наглядової ради» Геннадій Корбан тоді ще не був позбавлений українського громадянства…
Місця у президії розподілили згідно з купленими квитками – «Слуга народу», ОПЗЖ та «Пропозиція». З деякими змінами конструкція продовжує функціонувати навіть зараз, їде навіть на 6 році існування. Деяких прізвищ та політичних назв, звісно, довелося позбутися. Проте на загальну картину це не надто впливає. Незамінних дійсно нема.
Дехто вже й самотужки позбавив себе депутатського мандата за 5 років. А хтось просто поїхав свого часу за кордон, і повноваження не складає. Такі віртуальні народні обранці є у більшості фракцій. Географія потужна, від Словаччини до Канади. На жаль, нашого цвіту дійсно сьогодні по всьому світу.
«Каталонський початок» у медіа-ритмі
Однак базова конструкція зразка 2020 року й зараз зберігається.
Навіть попри те, що інформаційний простір держави періодично вибухає новими розслідуваннями. На місцевому пасьянсі це відбивається дуже слабо.
Зокрема, якщо взяти начебто гучний скандал з придбанням дружиною нардепа Юрія Корявченкова (більш відомого як «Юзік» з 95 кварталу) квартири в іспанському містечку Бланес під Барселоною. Якщо вірити колегам з УП, нерухомість була придбана за відверто заниженою ціною, та ще й задекларована, м’яко кажучи, невчасно – на рік з гаком пізніше.
Здається, де те узбережжя Коста-Брава і де Кривбас, від якого (33-й округ) обрано великого (причому в усіх без винятку сенсах) політика. Але чималенька сума в євро збуджує уяву будь-якого виборця. Ба більше, якщо його власні статки відрізняються від нардепівських у рази. Так завжди було й буде, адже у декого борщ рідкий, а в них перли дрібні…
Якщо ж до цього додати й те, що саме пана Корявченкова називають головним, принаймні – найпотужнішим, лобістом Миколи Лукашука як голови облради, то дещиця негативу гарантовано потрапляє і на його біле вбрання державного діяча регіонального ґатунку. Бодай виникатиме відчутний дисонанс з публічним образом адекватної зваженої людини. І ретельно створюваний «особистий бренд» може просто луснути. Назавжди.
Не маю сумніву, що шафа зі скелетами у шановного Миколи Васильовича точно не спільна з кварталівською «зіркою» . І для поціновувача молитовних сніданків у США зовнішні пристойності можуть виявитися важливішими за звичайні людські почуття.
Так відбуватиметься, якщо й надалі зраджуватимуть переважно свої. Та ще й ситуація на шахівниці миттєво зміниться і чужі пішаки прагнутимуть перетворитися на ферзів незрозумілого кольору. А для тебе ця ситуація повністю непередбачувана, і до підсвідомості лізуть зовсім не приклади з розумних книжок. Хіба що казка про Попелюшку, де карета перетворюється на гарбуз, а шляхетні коні – на потворних щурів…
Американські кіносценаристи у таких випадках зазвичай кажуть: coming soon. Тобто далі буде…
Андрій БОГАТИРЬОВ