Газета "ЗОРЯ"

«ЛЯЛЬКИ» ДЛЯ КОЛОМОЙСЬКОГО

Олігарх поступово втрачає загальнодержавну вагу, тому вирішив зосередитись на Дніпропетровщині. Але чи вдасться йому та за чиєї допомоги?

З грецької міфології нам відомо про давньолідійського царя Мідаса. Все, до чого він торкався, ставало золотом. На що з «легкої руки» Ігоря Валерійовича поступово перетворюється місцева політика, можна уявити, подивившись на занедбаний місцевий аеропорт або похований футбольний клуб – колись славетний «Дніпро».
Іграшки набридли, тож їх можна викинути. Прикро усвідомлювати, що перспективи нашого регіону може чекати те ж саме. Вже восени.

ПРИВИД КАРАБАСА-БАРАБАСА

Були роки, коли про Коло-мойського на Дніпропетровщині могли лише згадувати переважно «незлим тихим словом». Він і в Женеві або Ізраїлі почувався непогано. Але часи змінилися, тому розкішна резиденція у Микіль-ському-на-Дніпрі все рідше залишається порожньою. Бо багато вправ з управління областю краще вирішувати тут, на місці.

Вже мало хто здатний пригадати, що колись на місці со-лонянської «садиби» десятки років працював дитячий оздоровчий табір заводу імені Петровського. Потім, після приватизації підприємства, його закрили. Бо хто ж залишить робітничій голоті таке гарне місце на високому схилі Дніпра! Але «святе місце» порожнім рідко залишається тут виросли будинки новітніх «приватбанківських» панів. Все за законом, проте демонструє ставлення Коломойського до пересічних українців. Що вони для нього – сміття під ногами.

До речі, хтось із тих, хто уважно слідкує за політичними новинами, може помітити деяку спадкоємність життєвого кредо ІВК з висловлюваннями сучасної «зеленої» еліти.
Пам’ятаєте спіч про дітей «не дуже високої якості» від голови парламентського комітету з питань соціальної політики минулого тижня? Ото ж бо, адже коріння єдине.

Сам Коломойський, зрозуміло, так не підставлятиметься розумний. Він останнім часом намагається взагалі зайвий раз не з’являтися перед журналістами або на телеекрані. Навіщо? Амплуа головного бенефіціара (тобто власника) місцевого лялькового театру його цілком влаштовує. За сприяння Зеленського, який і досі більш захоплюється створенням «ві-досиків», ніж державою, йому вдалося розставити керованих людей ледь не на всіх щаблях управління Дніпропетровщиною.

ЦИРК З МИНУЛОГО

Байдуже, що подекуди вони викликають усмішки: в одних іронічні, в інших – тільки сумні. Головне – контроль над землею, грошовими потоками, бюджетними оборудками й взагалі системою влади. А якщо хтось раптом «спалиться» нестрашно. Посадимо нового, аби необхідні документи підписував. Аби тендери потрібні проходили вчасно.

От скажіть, якби було по-іншому, мав би шанси до минулого вересня майже нікому не відомий у місцевому політикумі харків’янин
Олександр Бондаренко очолити обласну держадміністрацію? Навряд чи. За будь-якої влади у Києві губернаторську посаду віддавали або комусь з місцевих, або столичному важковаговику – наприклад, Юрію Єханурову. Навіщо Зе-ленський на 29-му році існування держави змінив підхід. І чи було це рішення самого Зеленського взагалі, або його наполегливо попрохали? Якщо так, то хто саме?..

Ігорю Коломойському дуже зручно, що на Поля, 1 в обласному центрі у чільному кріслі сидить фігура, яку можна вільно смикати за ниточки, причому не власноруч, а за допомогою «смотрящих» з облради. Вона спеціально під це змінила формат ще минулого листопада, коли до депутатської більшості приєдналися контрольовані Олександром Вілкулом опоблоківці, які 4 роки протрималися на голодному пайку. Жодних питань чомусь не виникло ніде. Бо всіх влаштувала нова коаліція. Або майже всіх.

Схоже, саме така політична конструкція намагатиметься йти до влади всіх рівнів на Дніпропетровщині у прийдешньому жовтні. «Слуга народу», перелицьовані біло-сині часів Януковича під вілкулівською орудою, проколомойська «За майбутнє» та низка відвертих політичних маргіналів – заради колориту.

Згоден, можливий перебіг майбутньої кампанії потребує значно детальнішого аналізу та окреслення всіх її наявних і таємних учасників. Адже від того, чи віддамо ми власними голосами владу гравцям цього лялькового театру чи ні, залежать не тільки розклади в обласній, міських радах, та -на додаток – радах об’єднаних територіальних громад.

Залежить наше життя на наступні 5 років.

Мілан ОБРЕНОВИЧ