Новопокровська ОТГ. Наскільки комфортно почуватимуться люди на території громади, -безперечно, залежить від лідера, його організаторських здібностей, мудрості та бажання працювати на результат.
Мешканці Новопокровської ТГ мають усі підстави пишатися своєю очільницею – Людмилою Муркович, адже вона не просто досвідчений керівник, а ще й має високі звання «Краща жінка Придніпров’я» та «Берегиня України». Як їй працюється? Які виклики постають у роботі та як їх доводиться долати? Ці та інші питання адресуємо Людмилі Іванівні, котра готова поділитися і досвідом, і планами на майбутнє.
– Чи складно було приймати рішення балотуватися на голову громади, адже це абсолютно нове об’єднання, чи не виникало якогось почуття страху, невпевненості?
– Почнемо з того, що моя перша професія – вчитель. І тому люблю, аби все, що мене оточує, було впорядкованим і підлягало певній систематизації, плюс у мене за плечима 18 років роботи на посаді олександропільського сільського голови. Маючи такий досвід, я була цілком впевнена, що справлюсь, до того ж було величезне бажання змінити життя людей на краще, щоб вони дійсно відчули ці зміни. Адже я тут народилася, це мій рідний край, і я хочу, щоб тут жили щасливі й заможні люди.
– Людмило Іванівно, з чого довелося починати?
– Практично з нуля. Нас чекало дуже багато роботи, однак перед тим, як братися до справи, необхідно було об’єднати депутатів навколо спільної ідеї, визначити пріоритетні цілі та завдання. Перш за все ми хотіли почути людей, яких змін вони прагнуть. Для цього проводили зустрічі з різними категоріями населення: з ветеранами, молоддю, медиками, освітянами, фермерами, представниками бізнесу, працівниками закладів культури тощо. Одним словом, пішов процес налагодження горизонтальних і вертикальних комунікацій.
– Певно, депутати ще діяли по інерції, відстоюючи інтереси не громади в цілому, а окремої території, де обиралися.
– Ми вже пройшли цей період, аби зрозуміти, що працюємо на благо мешканців усієї громади. Зазначу: територія у нас специфічна, маємо 33 населені пункти, відстань між крайніми з них сягає 70 кілометрів, а проживає лише 8 тисяч населення. Тому першочерговим завданням для мене, як голови ТГ, було спрямувати всі зусилля на об’єднання мешканців громади. І ми вирішили, що таким об’єднуючим чинником має стати фестиваль єднання «UnityFest – від минулого до сьогодення»
– Розкажіть більш детально про цей захід.
– Проект націлено на розвиток туристичного та креативного потенціалу Новопокровської ТГ; виховання української молоді у дусі національних традицій, духовності та патріотизму; підвищення рівня знань про місцевих майстрів та видатних особистостей громади, про місцеві культурні та історичні пам’ятки; дослідження та розробку туристичних стежин для мандрівок територією нашої громади. На сьогодні вже проведено 5 днів фестивалю по всіх старостин-ських округах громади, завершено конкурси «Таланти рідного краю», «Скарби моєї родини», «Туристичний центр громади», «Краща народна хата громади», «Історичний центр громади», «Екологічний центр громади», «Краща страва громади».
– Свято – це прекрасно, але як проходять будні? Які питання ви вирішуєте наразі?
– Проблемних питань вистачає, але ми робимо все, щоб з кожним днем їх ставало менше. У квітні стартував конкурс з благоустрою території «Село наш спільний дім і жити нам у ньому» з такими номінаціями: «Кращий населений пункт», «Краща упорядкована вулиця», «Двір зразкового порядку», «Краща упорядкована установа/орга-
нізація», «Краща паркова зона», «Краща упорядкована безгоспо-дарська будівля».
– Чи був якийсь матеріальний стимул для учасників конкурсу?
– Переможцям конкурсу «Краща паркова зона» передбачена винагорода у вигляді спортивного майданчика, дитячого майданчика та лавок, що в свою чергу додасть мотивації населенню. На день старту конкурсу жителі усіх 33 населених пунктів, працівники усіх установ, організацій, підприємств дружно вийшли упорядковувати територію громади.
– Людмило Іванівно, наскільки ефективно в громаді надаються адміністративні послуги?
– Продовжує розвиватися та модернізуватися відділ ЦНАП Новопокровської територіальної громади. У 2019 році Олексан-
дропільська сільська рада, яка тепер влилася в Новопокровську територіальну громаду, взяла участь в міжнародному проекті «U-LEAD з Європою» (4 раунд) і стала його переможцем. Згідно з умовами договору за кошти сільського бюджету проведено ремонт приміщення, облаштова-но пандуси для людей з обмеженими можливостями та місця для очікування і відпочинку. Завдяки участі в проекті відділ ЦНАП у с. Олександропіль упродовж квіт-ня-травня 2021 року модернізовано відповідно до європейських вимог та стандартів, встановлено нове комп’ютерне та офісне обладнання, нові меблі та інше необхідне устаткування, що суттєво скоротило час обробки документів. У смт Новопокровка створено територіальний підрозділ відділу ЦНАП, а в старостинських округах – віддалені робочі місця, де працюють адміністратори.
– Які найближчі плани?
– Розроблено проект, що передбачає встановлення сміттєвих баків у населених пунктах та централізований вивіз сміття. У подальшому планується закупівля спеціалізованого ав-тотраспорту та обладнання для збору і транспортування твердих побутових відходів у громаді.
Завдяки участі у проєкті GIZ «Посилення ресурсів для сталого розвитку приймаючих громад у Східній Україні» наша громада має можливість отримати технічне забезпечення для чотирьох комунальних закладів громади на суму майже 25 тисяч євро.
Ми активно беремо участь і в державних програмах. Виграли Інтернет-субвенцію на підключення трьох сіл нашої громади до високошвидкісного Інтернету у розмірі майже 500 тисяч гривень. Подали чотири проєкти до Державного фонду регіонального розвитку, серед яких проєкти: з будівництва систем водопостачання, з модернізації віддалених робочих місць та структурного підрозділу ЦНАП, з модернізації та технічного забезпечення місцевої пожежної команди, з розробки та встановлення системи відеоспостереження в громаді.
– У чому, на вашу думку, сила громади?
– Вірити, що все вийде, варто лиш цього захотіти, ставити перед собою мету і йти до неї, а головне – відчувати свою єдність, адже в єдності і є наша сила.
Валентина ДЕНИСОВА