Будівництво багатостраждального нового дніпровського аеропорту ще навіть не почалося, проте високопосадовці вже не можуть дійти згоди щодо його назви
Сумна епопея з майбутнім повітряних воріт обласного центру продовжується. Півтора року тому, у вересні 2019, представляючи нового голову ОДА Олександра Бондаренка, Зеленський оголосив будівництво аеропорту одним з головних пріоритетів обласної влади. Проте з того часу дуже мало що змінилося. На різних етапах минулих передвиборчих перегонів мешканцям області кілька разів урочисто показували малозрозумілі папірці. Однак до остаточного вирішення проектних і фінансових питань, а також самого будівництва справа й досі не дійшла.
Багато в чому через таку легковажність та недбалість «зелені» політики у жовтні отримали від місцевих виборців смачного ляпаса. Пана Бондаренка довелося звільнити, але його заховали у третю десятку виборчого списку «Слуги народу» до облради. І віднині він уже в депутатському статусі періодично видає у соцмережах нібито власні розлогі роздуми про «шляхи розвитку регіону». Все, що тільки можна, він вже провалив, тож можна відпочити за дописами у «мордокнизі».
А естафету видачі в інформ-простір гучних, проте абсолютно пустих слів у нього прийняв цілий міністр інфраструктури Владислав Криклій. Нещодавно він ініціював. Ні, не початок будівництва, як хтось наївний міг подумати. Лише дискусію про майбутню назву аеропорту, який за найсприятливіших умов може з’явитися у 2024 році!
«Сучасний аеропорт – сучасна назва. Що, на мою думку, було б доречно зробити. А яку б назву ви хотіли для нового летовища у Дніпрі?» І веселий «смайлик» у повідомленні.
Усе це після цілком серйозної інформації про конкурс на ProZorro і укладання договору з генпідрядником, який осво-
юватиме 3,95 мільярда бюджетних, проте поки що віртуальних, гривень на будівництво злітно-посадкової смуги. Акцентувати увагу на подробицях конкурсу, де дії низки претендентів на підряд мають певні ознаки монопольної змови, він, звичайно, не схотів. Гроші, як відомо, полюбляють тишу. Особливо, якщо боротьба йде за суми з великою кількістю нулів.
Тому питання від міністра «Дніпро чи Дніпропетровськ» миттєво збудило більшість місцевої віртуальної спільноти. Згадали й закон про декомуні-зацію, і кілька варіантів історичних найменувань міста та регіону. Запропонували навіть створити відповідну електронну петицію.
Розважалися посполиті «на повну». На це, зокрема, й робився розрахунок. І більшість зовсім вже не цікавило, що реальна відстань до перерізання кимось традиційної стрічки на відкритті значно більша за потрібну, щоб рачки дістатися столиці. Тим більш, що виділення заявлених коштів розтягнуто на кілька років і у найкращому разі в 2021-му можна розраховувати приблизно на третину загальної суми – максимум 1,4 мільярда. Чи є вони у реальності, й навіть якщо так, чи будуть профінансовані у другій половині бюджетного року – достеменно невідомо.
До того ж дуже довго нас годували чиновницькими казками і нав’язували погляд на процес через рожеві окуляри. Продовжує цим займатися міністр і сьогодні, наголошуючи, що «з вересня минулого року на летовищі тривають підготовчі роботи, щоб на весь час будівництва аеропорт міг безперервно функціонувати.» Насправді ж ми бачили якісь малозрозумілі паркани та ще купу «балакучих голів від влади», які мало хвилювалися на камери, бо ні за що не відповідали.
Та й навіщо хвилюватися, якщо згадати, що працюють зараз лише два напрямки – до Києва за божевільними цінами та єгипетського Шарм-ель-Шейху, куди значно вигідніше дістатися навіть із сусіднього Запоріжжя. Яке, до речі, попри пандемічні обмеження, пропонує нам значно ширший вибір польотів. Чим південна та східна частини Дніпропетровщини залюбки вже давно користуються.
Як відомо, давати ім’я ще ненародженій дитині – погана прикмета. Втім, чи відбудеться народження взагалі – передчасна надія. Хоча саме на цьому тижні дещо прояснити ситуацію можуть депутати обласної ради на сесії, що має пройти у п’ятницю.
Для цього потрібно лише заслухати у сесійній залі звіт когось з відповідальних осіб виконавчої гілки влади. Наприклад, того ж «нового-старого» голови облдержадміністрації Валентина Резніченка. Все ж таки він має з цього приводу перед мешканцями регіону деякий «боржок», адже за попереднього шефа-Президента зрушити проблему з мертвої точки йому за чотири з гаком роки так і не вдалося.
Андрій БОГАТИРЬОВ, фото з відкритих джерел