Родина Вашето приїхала до Дніпра з села Павлівка Волноваського району Донецької області наприкінці червня. Чотири місяці люди виживали на війні, відчувши на собі її біль і поневіряння.
Ганна Вашето розповідає, що коли було поранено сина, 11-річного Ваню, остаточно вирішили їхати з рідного села. Хлопець зараз з батьком в лікарні Донецька, інші родичі залишили Павлів -ку. Після виписки планують всі разом зустрітися у Дніпрі, тому що повертатися додому небезпечно. Виїздили евакуаційним потягом з Покров-ська. Першу ніч провели на залізничному вокзалі, знайома дніпрянка порадила звернутися до пункту для вимушених переселенців, який працює на базі Центру соціальної відповідальності за підтримки благодійної організації «Благодійний фонд Геннадія Гуфмана». «Прийняли нас тут добре, допомогли з їжею, деякими речами, яких у нас із собою не було. Вдячні за гостинність! – говорить Ганна. – Молодша донечка Настя тут заспокоїлась. Зараз шукаємо квартиру, аби жити разом в новому для нас місті».
Сестра чоловіка Ганни Наталя Вашето намагається щодня тримати зв’язок із сусідами у Павлівці. Вдається це не щоразу: коли люди перебувають у бомбосховищах, мобільні телефони не працюють. Підгодовують собаку, якого при-йшлося залишити вдома, приглядають за будинком. «Адміністратори у пункті дуже ввічливі, доброзичливі. Допомог-
ли розміститися, показали де що розташоване. Сюди привозять харчі, питну воду. Це дуже допомагає – місто для нас поки що чуже, хочеться повернутися додому», – розповідає Наталя. Та вдома зараз бути не можна: постійні обстріли, ані світла, ані газу, ані води, навіть просто вийти на вулицю неможливо. І таке триває вже чотири місяці.
Громадський діяч, меценат Геннадій Гуфман наголошує: «З перших днів війни в Дніпрі відновив свою роботу Центр соціальної відповідальності. За підтримки місцевого бізнесу відкрився пункт тимчасового перебування для вимушених переселенців. Я щиро вдячний усім, хто відгукнувся на наш заклик допомогти людям в скрутний час. Знаю, що усі ми щодня чекаємо на новини з фронту. Наші захисники теж чекають на новини. Що в тилу все нормально. Що в усіх є захист, харчування і дах. Спасибі всім, у тому числі і тим, хто просто підтримує своїх сусідів. Хто щодня дає зрозуміти, що ми є один у одного, що ніхто не залишиться наодинці зі своїми тривогами і проблемами. Ми поруч. Ми разом. Ми діємо. І тому ми обов’язково переможемо!».
За чотири місяці роботи пункт допоміг понад 2500 вимушених переселенців.