Протягом кількох тижнів перший заступник голови Дніпропетровської облради провів низку робочих зустрічей з представниками міжнародних дипломатичних та ділових кіл. І кожна з них дозволяє сподіватися, що згодом область отримає від цього цілком реальний економічний зиск – або додаткові робочі місчя, або хоча б нові зовнішньоекономічні контракти для місцевого бізнесу.
Про що б люди не говорили, вони завжди говорять про гроші. Ця мудрість на практиці неодмінно підтверджується, якщо одна зі сторін, які зацікавлені домовитися, наріжним каменем вважає досягнення економічних цілей, а не ме-дійний або політтехнологічний ефект. Тоді мова стає більш конкретною й прагматичною, а розуміння й досягнення потенційної вигоди головує над словесними реверансами.
Саме так відбувається, якщо сторони добре знайомі між собою. Навіть якщо не є сусідами і відстані між державними кордонами сягають іноді тисяч кілометрів.
От скажіть, будь ласка, що спільного між українськими (конкретно – Дніпропетровщини) інтересами у Соціалістичній Республиці В’єтнам, Республіці Казахстан та німецькій федеральній землі Саксонія з центром у Дрездені? А дещо
поєднуюче насправді є – простір для економічних зв’язків, майже вільний до сьогодні. І змінити стан справ зможе знайомство. Точніше, вже у довершеному часі – змогло!
Всі заходи та зустрічі, що проводив Геннадій Гуфман, обходилися без активістів та політконсультантів, однак головними на кожній ставали представники бізнесу – ті, з чиїх податків у підсумку сплачують пенсії та соціальну допомогу. Тобто для більшості потенційних контрактів і організації майбутніх виробництв саме перший заступник голови облради, не вішаючи собі на груди жодної медалі «інвест-няні», виступив людиною, що відробляє зарплату держслуж-бовця і сприяє появі реальних проектів.
Саме це й цінно, а зовсім не спільні фото, обійми та чемні балачки за традиційними круглими столами. І коли в регіоні «на повну» запрацюють ме-
морандум про співпрацю між облрадою та Карагандинським обласним масліхатом, а також почесне консульство Казахстану, налагодиться в нормальному та безпечному режимі студентський обмін між державами (колись це вважалося перспективним напрямом, навіть приводом для жартів про «казахських студентів в обмін на нафту»); коли, нарешті, будуть підписані контракти, за якими какао-боби з півострова Індокитай потраплятимуть на відоме дніпровське підприємство, яке потім відвантажуватиме до В’єтнаму готовий місцевий шоколад; коли наявні дніпровсько-німецькі задуми отримають додатковий поштовх з боку Нижньосілезького воєводства у Польщі і європейське партнерство стане вже тристороннім.
Тоді можна буде впевнено сказати, що перша половина літа-2021 стала продуктивною для розвитку регіону в цілому.
«Якщо наші плани дійдуть до реального втілення, це стане одним з небагатьох прикладів, коли ми отримуємо сировину, а на заміну постачаємо кінцевий продукт з досить високою доданою вартістю. Частіше відбувається навпаки!»
Любомир ЛОГОВЕНКО