Навіщо очільник вищого представницького органу області Микола Лукашук ходить по «лезу ножа» і коли це може вибухнути гучним скандалом.
У Дніпропетровській обласній раді продовжується пора відпусток і начебто нічого особливо значущого не відбувається. Однак протиріччя, закладені при формуванні депутатської неформальної «коаліції», нікуди не поділися. Більш того – у новому політичному сезоні восени вони автоматично загострюватимуться…
З самого початку було зрозуміло – об’єднання левової частини абсолютно різних політичних команд, які жорстко конкурували на виборах, а потім раптово знайшли консенсус, мирно домовилися про розподіл керівних посад та стали до роботи, не зможе тривати все скликання. І перші ластівки можливого «роздраю» стали помітні вже на початку літа – на черговій сесії, де за, здавалося б, прохідні питання не знайшлося голосів, потрібних для офіційного ухвалення рішень.
На перший погляд, нічого сенсаційного не сталося – у нас же демократія. Тим паче, жодних різких заяв від провідних фракцій не пролунало. Проте невдоволення депутатів у залі відчувалося незалежно від кольору партійних прапорів.
І якщо дуже протилежні за ідеологічними переконаннями сили – наприклад, «Європейська солідарність» та «Громадська сила» – доходили згоди, що у запропонованій редакції деякі пункти порядку денного підтримувати безглуздо, то це тривожний симптом. Ба більше – він може у будь-який час призвести до втрати рівноваги всієї конструкції влади регіону. Але відбуватиметься таке вже після канікул…
Деякий час депутатський корпус безперешкодно дозволяв Миколі Лукашуку здійснювати приємні функції весільного генерала, позувати на ледь не щотижневих фотосесі-ях та наголошувати, підкреслювати й зауважувати
будь-що. Та коли заходився колишній арбітражний керуючий криворізького походження влаштовувати апаратні ігри з документами, за які голосують не в легендарному «брежнєв-ському» кабінеті на 5-му поверсі, а вже в сесійній залі, почав готуватися поки що слабенький, проте цілком виправданий бунт.
Депутатів можна зрозуміти. Мало хто з них жадає скоріше рано, ніж пізно, розділити з «зеленою командою» відповідальність за приховане підвищення комунальних тарифів деякими підприємствами й установами, безпосередньо підпорядкованими облраді. Йдеться про гроші, які збирають окремі підприємства, що постачають мешканцям Дніпропетровщини воду. І це – лише єдиний приклад з багатьох, що існують…
Спекотне в температурному сенсі, звичайно, літо дещо пом’якшить протиріччя. Але не скасує стовідсотково. На наступній сесії депутати знов питатимуть свого обраного за їх волі й участі голову, чому вчасно (тобто заздалегідь) вони не побачили тексти порядку денного, чому важливі питання знову виникають без належного обґрунтування «з голосу» і таке інше.
Поки що відповіді пана Миколи лунають дуже невпевнено. І кожна з них на Дніпропетровщині вкотре закладає невеличку «бімбу» під подальші перспективи лукашуківського патрона -Володимира Зеленського.
На жаль, час усвідомити це для обох поки що не настав.
Андрій БОГАТИРЬОВ