До написання цього тексту мене підштовхнуло постійне, з огляду на «виробничу необхідність», заглядання до календаря державних, професійних і релігійних свят, пам’ятних і трагічних дат. Привернуло увагу, що лише цього тижня за наполегливою інформацією згаданого довідника Україна на державному рівні відзначає дві трагічні події.
Видатний український письменник, але не дуже успішний політик початку ХХ століття Володимир Винничен-ко писав: «Українську історію не можна читати без брому». Дійсно, драматичних сторінок в історії нашої держави багато. їх, безумовно, треба пам’ятати, шанувати і, напевне, робити з них правильні висновки. Мене ж хвилює інше: майже щороку календар пам’ятних днів «збагачується» все новими і новими трагічними датами. Наводжу їх перелік, затверджений Українським інститутом національної пам’яті у 2019 році.
27 січня – Міжнародний день пам’яті Голокосту;
29 січня – День пам’яті Героїв Крут;
15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав;
20 лютого – День Героїв Небесної Сотні;
25 березня – Міжнародний день пам’яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі;
11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів;
26 квітня – День Чорнобильської трагедії;
8 травня – День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни;
17 травня – День пам’яті жертв політичних репресій;
18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу;
13 червня – День визволення Маріуполя від проро-сійських терористів;
22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни;
5 липня – День визволення Слов’янська та Краматорська від проросійських терористів;
22 серпня – День пам’яті працівників органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків;
23 серпня – загальноєвропейський День пам’яті усіх тоталітарних та авторитарних режимів;
1 вересня – роковини початку Другої світової війни;
8 вересня – роковини початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1955 роках;
22 вересня – День партизанської слави України;
29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру;
28 жовтня – День визволення України від фашистських загарбників;
15 листопада – Всесвітній день пам’яті жертв дорожніх аварій;
22 листопада – День пам’яті жертв Голодомору.
У православних традиціях українців такі духовні категорії, як пам’ять, співчуття та жалоба, справді , посідають важливе місце. Але сьогодні календар виглядає так, що приводів для скорботи у ньому в рази більше, ніж причин для радості. Оскільки свято, як правило, асоціюється з перемогами, то, виходить, з ними у нас, на жаль, не складається. (Ми навіть від Дня Перемоги поступово добровільно відмовляємося. – Авт.) Відзначення ж, мало не щотижня трагічних подій, як на мене, навряд чи додає сил для нових звершень…
Володимир ПІСОЦЬКИЙ