Голова Дніпропетровської обласної ради Гліб ПРИГУНОВ впевнений, що вони загальновідомі. Дві необхідні складові — чітке планування та бажання працювати.
Наша розмова напередодні річниці Незалежності вийшла досить змістовною (читати тут). Тиждень тому ми обговорювали перспективи розвитку сільської місцевості взагалі та наповнення бюджетів об’єднаних територіальних громад. Але не залишили поза увагою й питання розвитку сільськогосподарського бізнесу. Переважно дрібного, яким мають змогу займатися пересічні мешканці Дніпропетровщини.
— Про що б люди не говорили, мова йде про гроші. У випадку децентралізаційних процесів це зрозуміло досить добре — збільшення надходжень та ін. Але є інша проблема. Як зараз заробляти гроші на селі? Якщо ти — не «агробарон» та не маєш тисяч гектарів землі? Що б ви «прописали», який рецепт?
— Закони економіки єдині, вони однакові для міста, села або селища. Тому відповім таким чином: потрібно створювати продукт з високою доданою вартістю. Вирощувати або переробляти. Це стосується не тільки рослинництва, а й тваринництва, молочарства зокрема. В області вже є достатньо позитивних прикладів. Зізнаюсь — хотілось би більше. Але завжди з чогось потрібно починати.
Головне, що поступово змінюється свідомість людей, вмирає принцип «все навкруги народне, все навкруги моє», принцип колективної відповідальності вмирає. Навпаки — створюються нові кооперативні системи. Самі люди, фермери, добровільно створюють. Без колишніх колгоспних батогів. Бо це вигідно, а рахувати зараз добре навчилися всі.
— Маєте на увазі перший вітчизняний кооперативний елеватор, який наприкінці травня відкрито у Васильківці? Якщо не помиляюсь, ним опікується СК «Зерновий»…
— Реалізовано проект за канадської фінансової підтримки. Уряд Канади профінансував левову частку вартості будівництва першої черги надсучасного об’єкта зернової логістики — понад 100 мільйонів гривень. Фермери витратили набагато менше, лише кілька мільйонів. Але якщо бізнес буде вдало розвиватися, наступні черги вони вже збудують винятково власним коштом.
— Наскільки пам’ятаю, саме ви та обласна рада загалом надали поштовх для спочатку вивчення, а потім й впровадження канадського досвіду. Вже потім, на урочистості, приїхали посол Канади в Україні, представники Мінагропрому…
— Було багато кропіткої роботи. Від обговорення проекту до урочистого перерізання стрічки — більше року. Але це і є основна функція влади: створювати умови для покращення життя людей у містах або на селі. І не заважати.
Бізнесу важливіше інше — нормальна інфраструктура та ринки збуту. У другий показник влада не втручатиметься, а щодо логістики — поступово будуємо та ремонтуємо дороги.
— Щодо зміни свідомості важко не погодитися. Життя змушує. Колгоспні механізатори напідпитку залишились хіба що в анекдотах радянської епохи. Зараз вони сідають за панелі управління технікою, яка коштує сотні тисяч доларів або євро, і дуже непогано заробляють, особливо в жнива. Навіть містяни можуть позаздрити…
— Таких фахівців не дуже й багато. Сучасні трактори чи комбайни є високопродуктивними, не потрібна велика кількість людей для її обслуговування. Та й належать вони представникам доволі великого бізнесу, який не завжди зацікавлений у збільшенні кількості працівників.
І все ж є непогані альтернативні варіанти. Якщо з розумом підійти до справи, то можна непогано заробляти, вирощуючи дорогі продукти: ранні овочі, зелень, часник або печериці. Навіть звичайні кабаки мають досить високу рентабельність, якщо вирощувати їх на присадибній ділянці.
— Хтось навіть осетрів розводить у басейнах…
— Поки це на Дніпропетровщині, скоріше, виняток. Хоча є й таке, справді. Та, на мою думку, значно реальніше звернути увагу на виробництво молока та молочної продукції. Додана вартість там висока. Перспектива беззаперечна. 18 сімейних ферм, які протягом року створені на Дніпропетровщині, — досить яскравий приклад. Щомісяця з’являються нові.
Однак потрібно чітко все планувати заздалегідь та працювати. Якщо просто скласти руки й чекати на диво, нічого не вийде. Отакий вам «рецепт».
— А влада…
— Ще раз повторюю: влада повинна створювати умови та не заважати. Так відбувається у будь-якій цивілізованій країні. Україна також не виняток!