Виповнилося 100 років від дня народження нашого славетного земляка -тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба
Це сьогодні Сполучені Штати – наші чи не єдині партнери на міжнародній арені. А ще кілька десятиліть тому все було інакше. Під завісу Великої Вітчизняної війни Кожедубу довелося двічі дати уроки льотної майстерності знахабнілим союзникам.
Хоча на фронт майбутній маршал авіації потрапив лише у 1943-му, його бойовий рахунок виглядав вражаюче. За два роки – 366 вильотів на завдання, 120 повітряних боїв і 62 збитих фашистських літаки. А головне – самого Кожедуба не збили жодного разу!
З публікацій останніх років видно, що реальний список перемог радянського аса набагато більший. Проте порочні принципи «соціалістичного колективізму» досить часто змушували кращих льотчиків ділитися своїми перемогами з менш здібними товаришами. Тому на фюзеляжі винищувача Ла-7 під номером 27 виявилося набагато менше червоних зірочок, ніж треба. Про це писали уславлений льотчик-ви-пробувач Олександр Щербаков, ряд інших авторів. Але, як не прикро, по-справжньому серйозних досліджень ця тема так і не дочекалася. Адже згідно з деякими даними, Кожедуб збив не 62, а 107 ворожих лі таків. П’ять з них належали військово-повітря ним силам… США.
У другій половини 1944-го виникали перші зіткнення між радянськими і американськими авіа-групами. І були вони далекими від тради ційного воєнного безладу.
Вже тоді Штати вважали європейський континент зоною свого впливу. Командувач американських ВПС Спаатс навіть демонстративно відмовився обговорювати з маршалом Жуковим порядок польотів над радянською зоною, нахабно заявивши, що американська авіація завжди літала й буде літати без усіляких обмежень. Демонструючи «своє право» почуватися господарем неба де завгодно, американське командування заодно перевіряло і боєздатність наших. Причому відпрацьовувало методи тотального повітряного терору, який став візитною карткою авіації США у наступні десятиліття.
Мало кому відомо, що разом із знищенням житлових кварталів німецьких і японських міст, янкі не менш жорстоко посипали бомбами Югославію. Початок повітряному геноциду поклала «кривава Паска» 16 квітня 1944 року. Того дня ціла авіадивізія
важких бомбардувальників із характерною назвою «Ліберей-тор» («Визволитель») скинула на балканські міста тисячі бомб. Тільки в Белграді від них загинуло 1100 осіб, а всього таких нальотів було дев’ять…
Для першої атаки на радянську армію чотири десятки важких винищувачів «Лайтинг» також вибрали символічну дату 7 листопада 1944 року. Тоді в результаті нападу на штаб 6-го гвардійського стрілецького корпусу та аеродром 866-го винищувального авіаполку поблизу югославського міста Ніш загинули комкор Григорій Котов разом із 30 офіцерами та солдатами. Було знищено два наших літаки та спалено півтора десятка автомобілів. Лише
після того, як у небо піднялися радянські винищувачі та збили кілька американських літаків, нападники втекли. Згодом свідок того бою льотчик Борис Смирнов згадував, що на знайденій серед уламків «Лайтин-га» карті Ніш був позначений як повітряна ціль. Після цього офіційній американській версії про втрату курсу мало хто вірив.
ЦИФРИ І ФАКТИ
• З травня 1944 року Кожедуб воював на літаку, побудованому на кошти колгоспника із Сталінградської області В. Конєва.
• На рахунку Кожедуба – перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою. Він знищив реактивний винищувач Me-262 німецького аса, який мав 180 збитих літаків.
• У 2014 році Нацбанк України викарбував на честь Івана Кожедуба пам’ятну монету номіналом 2 гривні.
Заступник командира 176-го гвардійського винищувального авіаполку 25-річний майор Ко-жедуб мав дві сутички з нахабними союзниками. Спочатку 22 квітня 1945 року його машину атакувала пара американських винищувачів типу «Мустанг», яким потім довелося пожалкувати. Не пройшло й двох
хвилин, як один із «Мустангів» розлетівся на шматки, а пілот другого ледве встиг вистрибнути з парашутом.
Ще запекліший бій з американськими вояками Кожедуб витримав у переддень Перемоги. Тоді ескадрилья бомбовозів «Літаюча фортеця», наперекір попереджувальним пострілам, ввійшла у повітряний простір радянської окупаційної зони. Кожедуб увігнав у землю трьох багатотонних велетнів, змусивши решту ганебно втікати. Але внести до офіційного списку своїх перемог збиті літаки нашому асу не дозволили. Подейкують, що комполку лише пожартував – мовляв, з американцями битися доведеться досить швидко, і в перший день
наступної війни їх збиті літаки запишуть Кожедубу заднім числом.
Однак, коли вже командир 324-ї винищувальної авіадивізії генерал-майор Кожедуб атакував штатівські ескадрильї, які «розгортали дорогу» миротворцям ООН у Кореї, нові зірки на його літаку так і не з’явилися. Офіційна Москва категорично заборонила комдиву брати особисту участь у боях. Тому всі 264 знищені з квітня 1951-го по січень 1952-го року літаки американців слід віднести на рахунок підлеглих Івана Микитовича. Варто додати, що втрати його дівізії у «корейській війні» склали всього 27 машин і дев’ять пілотів.
О. ЯСНІЙ