27 травня – Ісидора Хіоського, Сидора-огірочника
Народився Ісидор у III столітті в Олександрії, потім переїхав на грецький острів Хіос.
Походив з бідної сім’ї, що сповідувала християнство. Як виріс – забрали до війська. Високий, дужий, вправний у навчанні – юнак викликав захоплення товаришів і командирів. Утім, загинув не в бою, а під час гонінь на християн. Ні погрози, ні жорстоке побиття, ні припікання вогнем – ніщо не примусило його зректися Господа. Навіть з відрізаним язиком він прославляв Спа-сителя. У 251 році Ісидору відтяли голову. Останки його до V століття зберігалися на острові Хіос, а потім були вивезені до церкви у Царгороді.
Святому моляться, коли є проблеми з вимовою.
Теплий Сидір – тепле літо. Від Сидора наставало справжнє тепло.
Всі сніги-морози минулися, всі пташки – ранні шпаки, пізні ластівки, зозулі, одуди, вивільги прилетіли, навіть встигли вивести потомство. Все вже посіяно-посаджено. Щоправда,окрім огірків. Зазвичай їх сіяли у відкритий грунт саме на Сидора-огірочника. Тоді вони не гірчитимуть, при солінні не будуть порожні всередині і не закиснуть.
Рано-вранці молоді господині (в них «легка рука», тому насіння проросте й огірки вродять), допоки не висохла роса, грунт зберігає вологу, або пізно ввечері, коли випала рясна роса, клали насінинки в землю, примовляючи:
«Зелененькі огірочки, в’яжіться, в’яжіться, чи великі, чи маленькі, родіться, родіться». Після посіву грядку кропили свяченою водою.
Тетяна МАЛИШЕНКО