Розпочати боротьбу з пияцтвом у країні соратники умовляли ще Брежнєва, а ось на горіхи від народу дісталося вже Горбачову.
У 1985 році в Радянському Союзі почала ся знаменита антиалкогольна кампанія. Вона йшла в руслі ініційованих новим керівником країни, генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим грандіозних трансформацій, названих перебудовою.
Але, говорячи про неї, треба врахувати особливості тієї, вже колишньої, алкоголізованої держави, комуністичні правителі якої дотримувалися заповіді хитромудрої імператриці Катерини ІІ Та якось, на бідкання вельмож, що «народ запив» спокійно заявила: «П’яним народом легше керувати». Тому в «п’яній Росії», а за її прикладом й інших республіках Союзу антиалкогольна кампанія стала справжнім шоком. Реакцією стали нерозуміння, несприйняття, глухий спротив.
Проте влада мала щось терміново робити. Допилися – далі нікуди. Адже пияцтво в країні було страшенним! Від алкоголю чоловіки помирали не доживаючи до 50 років. На душу населення рахуючи включно з дітьми, припадало по 17 літрів чистого спирту на рік.
Звичайно, це не стало у повному розумінні «сухим законом», який свого часу впроваджували, наприклад, у тій же Росії в 1914 році чи США у 1920-му доволі безуспішно й тимчасово Та заходи виглядали серйозними.
У затуманених алкоголем головах народонаселення ініціатором і винуватцем кампанії залишався Горбачов. Хоча це не зовсім так. Хрещеним батьком антиалкогольної кампанії не був і Єгор Лигачов (секретар ЦК, котрий згодом перестарався, даючи вказівку вирубувати цінн виноградники).
Насправді розробка нової антиалкогольної програми розпочалася ще за життя Леоніда Брежнєва. Помітну роль в ініціюванні цих процесів зіграли академік Станіслав Струмілін та член політбюро партійного ЦК Андрій Громико. При тому органі й було створено комісію для розробки заходів проти алкоголізму та пияцтва.
До речі, Леонід Ілліч, поки дозволяло здоров’я, сам не чурався добре хильнути. Постарівши, таки наважився поборотися зі злом. Варто згадати недолугі та провальні антиалкогольні заходи 1972 року. Імітували «боротьбу» з пияцтвом і його наступники – Юрій Андропов і Костянтин Черненко, такі ж престарілі й хворі керівники держави. І лише при Горбачові вийшла знаменита постанова ЦК КПРС «Про заходи з подолання пияцтва й алкоголізму викорінення самогоноваріння».
…І почалося. Як завжди, все це пахло кампанійщиною, часто доходило до відвертого абсурду. Згадаймо хоча б так звані «безалкогольн весілля», на яких господарі й гості, в тому числ партійні та радянські чиновники, спокійно дудлили горілку, розлиту в пляшки з-під лимонаду Або винищення цінних виноградників Кавказу Криму, Молдови, Закарпаття. На відбування поминок, наприклад, горілку продавали по талонах і в обмеженій кількості. Втім, як і багато чого дефіцитного: труси, шкарпетки, кришки на банки для консервації…
Які ж заходи вживала влада в рамках антиалкогольної кампанії?
Заборонили продавати спиртне у всіх підприємствах торгівлі, громадського харчування
(крім ресторанів), розміщених на вокзалах, в аеропортах, на привокзальних територіях, поблизу промислових підприємств, навчальних та дитячих закладів, лікарень, санаторіїв, місць масового відпочинку.
Продаж спиртного здійснювався лише у спеціалізованих магазинах або у відокремлених відділах, секціях продмагів.
Заборонили продаж спиртного особам, молодшим за 21 рік, а для інших продаж відкривали лише з 14.00.
Передбачалося щорічне скорочення виробництва спиртних напоїв.
Не допускалося, щоб у театри, кіно, на телебачення, радіо, до художніх творів потрапляли мотиви пропаганди випивки, застілля.
А в цей час
Вітчизняний парламент може заборонити продаж алкогольних і тютюнових товарів у нічний час доби. Відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді.
Однак, на думку експертів, заборона продажу алкоголю вночі не допоможе зменшити вживання спиртного населенням. Вона хіба що збільшить частку тіньового ринку, перш за все міцного алкоголю, яка зараз і так перевищує 60% від загального міцного пійла, що виробляється в Україні.
Попри весь спротив алкоголізованого суспільства та усілякі перекручення, ці заходи дали певні результати. Ось офіційна статистика. Споживання алкоголю за час дії антиалкогольних заходів (1985-1988 роки) знизилося до 4,8 літра на душу населення. Від причин, пов’язаних з алкоголем, стало помирати на рік на 300 тисяч людей менше. Середня тривалість життя чоловіків зросла на 2,6 року і досягла 63 років. Народжуваність дітей збільшилася на 400-500 тисяч на рік. Виробництво легального спиртного знизилося з 806 мільйонів до 60 мільйонів літрів на рік.
Звичайно, зросло виробництво і споживання самогону та інших сурогатів, попри теж жорсткі заходи боротьби з цим явищем. Зросла відповідно і смертність від циєї гидоти. Тільки у 1985 році 100 тисяч осіб було притягнуто до кримінальної відповідальності за самогоноваріння, у 1987-му – вже 500 тисяч. За даними міліції, у 87-му на самогоноваріння використали понад 1,5 мільйона тонн цукру.
Перебудова забуксувала, держава затріщала по швах. Все повернулося «на круги свої». На момент розвалу СРСР країна знову пиячила, що перейшло і до незалежних держав, утворених із колишнього Союзу.
Нині, на превеликий жаль, Україна – у сумній когорті лідерів з пияцтва й усіх наслідків від нього. Як свідчать останні дані Дер-жстатистики, за рік (І півріччя 2020 року до І півріччя 2019 року) українці наростили споживання горілки на 4,7%. Найбільший приріст зафіксовано у Дніпропетровській області – на 24,1%. Далі йде Полтавщина (+20%), Київ (+18%), Запорізька (+13,9%), Донецька (+13,4%), Харківська (+11,9%) області.
Як то кажуть – без коментарів.
О. ЯСНІЙ