Без зайвого пафосу скажу, що наша організація об’єднує людей, які все життя віддали становленню рідної держави. Й сьогодні їхня мета – захищати інтереси всього старшого покоління.
Це важлива суспільна справа. Адже ті, хто тримається разом, завжди досягають поставленої мети. За таким принципом і весь народ має триматися разом для відстоювання незалежності та права жити у вільній державі.
Це і відповідь всім, хто запитує: як нам перемагати розруху, відбудовувати Україну, – треба трудитися. Творити, згуртовувати навколо себе однодумців. Підтримувати ветеранів, захищати свою пам’ять, думати про майбутнє.
Наша обласна організація складається з 55 районних та міських ветеранських спільнот. Усього на обліку перебуває понад пів мільйона ветеранів. І саме вони нині найбільш незахищені верстви населення, які потребують невідкладної підтримки. Таку допомогу з боку обласної влади і, зокрема, Дніпропетровської облради ми відчуваємо постійно та цілеспрямовано. Сьогодні вона представлена обранцями, яким виборці повірили та довірилися. Кимось із них згодом розчарувалися, бо розгледіли їх відверте пустослів’я та популізм. На інших покладаються і вже встигли переконатися, що пропоновані ними рішення та конкретні справи змінюють життя на краще. За прикладами ходити далеко не треба. Як ось депутатська фракція політичної партії «Опозиційна платформа за життя», очолювана головою регіональної організації ОПЗЖ, першим заступником голови Дніпропетровської облради Генна-дієм Гуфманом.
Не буду згадувати все вже втілене партійцями у життя. Мета наразі у мене інша – оцінити вияв їх справжньої турботи про ветеранів війни та праці, взагалі громадян похилого віку. Саме вони ініціювали та домоглися внесення змін до рішення обласної ради попереднього скликання про комплексну програму соціального захисту населення на 2020-2024 роки та збільшення видатків на охоплення заходами соціального захисту ветеранів.
Водночас не можу не дорікнути державі, точніше – чиновникам, які її представляють у найвищих органах влади. Саме вони або не спроможні, або просто не бажають виконувати власноруч прийняті закони про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку. Зокрема, щодо гідного пенсійного забезпечення.
Як тут не згадати сумнозвісний закон № 2262. Згідно з ним пенсія колишніх військових залежить від рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Відповідно, при зміні їх заробітної плати виплати пенсіонерам повинні перераховуватися автоматично. Як би не так. Обіцяного Кабміном підвищення військових пенсій так і не відбулося. Це призвело до того, що пенсіонери силових структур почали пікетувати найвищі державні установи та масово звертатися до судів. Чому захисникам доводиться позиватися до рідної держави? Тож дозволю собі поставити під сумнів «державницький підхід» до вирішення ветеранських проблем, про який нам весь час торочать можновладці з високих трибун.
Не можу обійти увагою і ще одну болючу проблему – карантинні обмеження, які паралізували роботу наших ветеранських організацій. Усі заплановані заходи, на жаль, довелося скасувати або відтермінувати. Однак спілкування та взаємодія з керівниками місцевих організацій не перериваються. Чимало актуальних питань мої заступники Сергій Дорошев і Віктор Волков вирішують у телефонному режимі.
Зокрема, надають консультативну і методичну допомогу з питань перереєстрації ветеранських організацій, функціонування в умовах адміністративно-територіальної реформи, взаємодії з органами місцевої влади, підготовки до річниць визволення міст Дніпропетровщини під час Другої світової війни, ефективнішого використання інформаційних майданчиків. Постійно, але ненав’язливо рекомендують очільникам ветеранських осередків роз’яснювати своїм підопічним важливість вакцинації.
У ці дні на Дніпропетровщині проходять традиційні заходи по вшануванню полеглих визволителів області у 1943-1944 роках. Жорстокі та виснажливі бої на її теренах точилися довгих шість місяців. На нашій землі знайшли свій вічний спокій, за найскром-нішими підрахункам, понад 135 тисяч бійців, офіцерів, партизан і підпільників, які загинули під час оборони та визволення нашого краю. Серед них 65 найхо-робріших із хоробрих – Героїв Радянського Союзу.
За дієвої підтримки Генна-дія Гуфмана, який під особистий контроль взяв реконструкцію пам’ятників героям Другої світової, за участю партійних осередків ОПЗЖ на місцях проведено ремонт і благоустрій десятків поховань. І ця копітка робота, певен, буде тривати й надалі. Адже на території області знаходиться понад півтори тисячі хвилюючих серця монументів, пам’ятників, братських могил, а також стел землякам, які не повернулися з фронтів. Стан багатьох з них, на жаль, потребує втручання.
Принагідно згадаю ще кілька нещодавно проведених спільних з ОПЗЖ заходів. Це відзначення Дня партизанської слави і Міжнародного дня людей похилого віку.
Десятиліття відділяють нас від найжорстокішої в історії людства війни. Але наша пам’ять знов і знов повертає до неї. Повірте слову людини, яка багато бачила та пережила на своєму віку, – буде повертатися вічно. І ніколи, хай би які не дули політичні вітри, не забудеться самопожертва народу, який понад усе завжди прагнув свободи та незалежності.
Запевняю, наша організація й надалі буде на вістрі життя, відстоюватиме інтереси ветеранів. Адже ще є порох у ветеранських порохівницях.