30 вересня вшановують пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії
Вдова-християнка Софія (грецькою «премудрість») жила у ІІ ст. у Римі. Доньок назвала на честь трьох християнських чеснот — Віра, Надія, Любов. За їхню ревність у вірі імператор-язичник Адріан 137 року наказав мучити сестер, доки не поклоняться богині Артеміді. А коли ті все витерпіли й не скорилися — їх стратили на очах у матері.
Поховавши доньок — Вірі було 12 років, Надії — 10, Любові — 9,
Софія за три дні й сама відійшла до Господа.
Ранок цього дня жінки починали з плачу, ніби віддаючи данину пам’яті Софії. Як добре виплакатися, то цілий рік нічого лихого не станеться. Плач мав бути голосним, щоб напевно відлякати зло від дому.
Заміжні йшли до церкви і ставили три свічки, одну забирали додому. Молилися, аби всяке зло зникало, а спокою в родині прибувало.
Небажано поратися на господарстві, а також йти до вінця. Зате це сприятливий день для сватання: «На Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають».
Тетяна МАЛИШЕНКО