За визначенням енциклопедій, спорт – специфічний і вид фізичної або інтелектуальної активності, яку здійснюють з метою змагання, а також поліпшення здоров’я, отримання морального і матеріального задоволення. Однак у колишньому СРСР деякі види спортивних ігор, як і багато ще чого, вважали аполітичними, здатними руйнувати національні ідеї. Тож всіляко протистояли «ідеологічним противникам» і вдавалися до тотальних заборон.
Більярд
Історія появи більярду у радянському середовищі була досить «хвилястою». Спочатку, в 1917 році, його оголосили «буржуазною забавою» та «буржуазним пережитком». (Можна подумати, що у понівеченій революціями і війною країні не було більш на-гальніших проблем, ніж більярд). Тривалий час у більярд ніхто не грав, доки в 1930-му сам товариш Сталін не проявив до нього інтерес…
З подачі «вождя всіх народів» гра знову набула великого поширення: більярдні клуби відкривалися в санаторіях, будинках культури та парках відпочинку. Крім того, Комітет з фізичної культури та спорту навіть створив більярдну федерацію, яка опікувалася загальносоюзними змаганнями та міськими турнірами з катання куль. Цей «спалах» більярдної популярності протримався аж до 1947 року. Потім гру знову визнали заняттям, що «суперечить цінностям комуністичного суспільства»…
Остаточне відродження більярду припадає вже на 1988 рік, коли щойно створена більярдна федерація присвоїла грі статус повноцінного виду спорту.
Бейсбол
Після «великої депресії» чимало простих американців покинули батьківщину і приїхали в СРСР у надії відшукати роботу. Крім знань і робочих рук, вони привезли з собою й свій улюблений вид спорту – бейсбол. Заокеанська гра швидко знайшла прихильників і серед радянських громадян. Вона так швидко стала популярною, що незабаром грати в бейсбол вчили навіть у Московському інституті фізкультури.
Для бейсболу повсюдно стали будувати окремі майданчики і навіть сформували окрему бейсбольну лігу СРСР. Спочатку влада не звертала на ці новації у спортивному житті країни ніякої уваги, пам’ятаючи про самою ж народжене гасло «У здоровому тілі – здоровий дух!». Але коли настали часи «великого терору», то про бейсбол швидко довелося забути. Гру заборонили, а всіх її шанувальників, які продовжували тримати в руках биту, штрафували і навіть арештовували.
Карате
У 1981-му був оприлюднений офіційний указ «Про адміністративну відповідальність за порушення правил навчання карате», а статтю про незаконне зберігання зброї в Кримінальному кодексі доповнили переліком інвентарю для занять цим видом спорту.
Існує кілька версій, чому саме влада почала гоніння проти карате. Перша – криміналізація. Майже всі підлітки випробували себе у секціях карате (в основному нелегальних) і засвоїли деякі елементи цього бойового мистецтва. Тож під час з’ясування стосунків і бі-
йок у дворах вони й застосовували прийоми, які нерідко призводили до травм і навіть смертельних випадків. Друга – недобір бажаючих займатися іншими видами спорту. Звідси і виник дефіцит спортсменів у дзюдо, боксі, самбо та інших розповсюджених і дозволених видах спорту в СРСР. Подейкують, що для популяризації того ж дзюдо в Японії закупили та випустили у широкий кінопрокат стрічку «Геній дзюдо». А вітчизняний фільм «Непереможний» був начебто знятий для підтримки самбо.
Проблема була настільки гострою, що представники країни, наприклад, протягом чотирнадцяти років не могли зайняти жодного призового місця в світових змаганнях з боксу саме через дифіцит підготовлених боксерів.
Бодібілдинг
Так звана «атлетична гімнастика» сягнула своєї популярності у 60-і роки. І це тоді, коли у спортсменів, крім бажання, не було належної інформації і елементарних навичок. Їх вони черпали з методики часів «царя Панька», а також
польських журналів, нелегально завезених до країни.
Влада ставилася до бодібіл-дингу з презирством. Офіційно заняття цим видом спорту не забороняли. І все ж він завжди вважався «західним віянням» і не викликав схвалення у керівних персон.
У 1971 році в далекому Сєве-родвінську пройшов перший і останній чемпіонат серед культуристів. Коли через два роки його захотіли повторити, тут же вийшла сувора заборона. Навіть за пропаганду цього виду спорту могли заарештувати або запро-
торити до в’язниці. Наприклад, так сталося з призером першого чемпіонату з культуризму Володимиром Хомулевим. Ще один спортсмен – Євген Колтун – теж побував у «найгуманнішому в світі» суді.
Проте справжніх любителів спорту гоніння влади ніколи не зупиняли. Культуристи обладнували у підвалах власні зали із «залізом» та іншими підручними засобами. У хід йшли покришки КамАЗів, рейки, труби і багато чого іншого. Однак ризик бути «застуканим на гарячому» все ще існував, і спортсменам доводилося несолодко. Але чого не зробиш заради справді чоловічого спорту та аполлонівської статури.
На щастя, часи докорінно змінилися. Сьогодні до переліку олімпійських видів спорту, визнаних в Україні, входить 56 дисциплін. Серед них і колись заборонені в СРСР та згадані у нашому огляді карате та бейсбол. А ще існує офіційний перелік існуючих у нас 72 видів спорту, поки що не включених до олімпійських. У ньому – бодібілдинг та більярд, про які теж йшлося вище…
О. ЯСНІЙ