Двадцять дев’ятого січня – день поклоніння чесним веригам (кайданам, путам) святого апостола Петра, по-народному – Петра Вериги.
Хто він
Він був сином простого рибака. При народженні батьки назвали його Симо-ном (ім’я Петро йому дав Ісус). В молодості одружився і разом з братом продовжував батьківське ремесло – ловив рибу.
Одного разу зустрівся з Ісусом, після чого покинув свій промисел і пішов за Спасителем. Згодом Петро став одним з улюблених учнів Христа.
Близько 42 року, через дев’ять літ після розп’яття Ісуса, за віру свою за наказом юдейського правителя Ірода був ув’язнений і закутий в металеві вериги. Напередодні суду Петро спав поміж двох стражників. Уві сні йому явився ангел, посланий Богом, і наказав підніматися. Петро встав, а його вериги лишилися на підлозі. Він пішов за ангелом і вийшов з в’язниці. Віряни, почувши про диво, взяли ті вериги та зберігали їх як коштовність. Недужі, молячись біля них, позбувалися хвороб.
Рубали, коли дерево спало
Цього дня починали заготівлю деревини для будівництва житла, господарських приміщень, корчували просіки, аби весною зорати. Колоди складали окремо, пізніше перевозили до села, дрібну непро-мислову деревину брали на дрова, хмиз палили, а попелом підживлювали землю.
У давнину було правило: рубати дерево не будь-коли, а лише взимку. І найкраще – з січня і до середини березня, «коли дерево спить і йому в цей час не болить».
Отак шанобливо ставились наші предки до природи, до всього живого!
Але тут криється ще й цілком прагматичний інтерес. Заготовлений у цей період лісоматеріал особливо цінний: його не точить шашіль, не вражають грибкові хвороби, він менше гниє, довше тримає тепло, бо має найбільшу щільність. За повір’ям, будівля, зведена з такої деревини, є «чистою», у неї не влучить блискавка.
Дай, Боже, щоб так було!..
Жінки на Вериги остерігалися прати, «аби голова і руки не боліли».
Петро-напівкорм – ще одна назва цього дня. «Петро Верига, – казали, – половину корму з’їв, а половину лишив для худоби». Господарі зранку йшли до комори, аби підрахувати запаси. У кого їх лишалося рівно половина – добре. Як налічували надлишок, для сім’ї була велика радість, адже можна продати трохи. А в кого менше половини, доводилося заощаджувати або докуповувати.
«Від Петра Вериги чекай відлиги!»
29 січня прогнозували погоду.
- Як мороз у цей день, то влітку — спека.
- Пес качається по снігу
- потепління кличе в гості.
- Місяць вночі «обгородився хмарами» – на вітер.
- Розкаркалося гайвороння – невдовзі збереться хуртовина.
- Гуси і качки розсілися на снігу, махають крилами, вдають, що плавають по воді, – бути відлизі.
- Коли напередодні місячно, світитимуть зорі
- літо буде погідне, врожаєм прославиться.
Але яка б не була погода, люди все-таки жили сподіваннями на весну, адже «на Петра Вериги половина зими». Хоч і норовистий січень, та «Від Петра Вериги вже чекай відлиги!»
Тетяна МАЛИШЕНКО