Серед українських державних програм, мабуть, немає більш обговорюваної, аніж «Національний кешбек». Вона стартувала восени минулого року під гаслом підтримки вітчизняних виробників та населення, проте одразу ж наразилася на критику з боку економістів, окремих депутатів та навіть громадян.
З моменту запуску програми у вересні 2024-го держава виплатила українцям понад 4 мільярди гривень. Рекордна сума виплат за один місяць була зафіксована у липні цього року – 507 000 000 гривень. І після цього виплати загальмували – кешбек за серпень учасники програми отримали лише в листопаді. За вересень же уряд сплатив взагалі в останні вихідні осені.
Програма кешбеку від самого створення переслідувала благородну мету – заохочувати українських покупців купувати товари вітчизняного виробництва, аби допомогти бізнесу. Передбачалося, що заради отримання грошових бонусів споживачі надаватимуть перевагу продукції українських компаній, збільшуючи у такий спосіб обсяги їхніх продажів.
Проте нацкешбек від початку критикували, передусім за розтрату значних сум в умовах, коли в Україні хронічно не вистачає коштів у держбюджеті, а соціальні видатки покриваються за рахунок міжнародної допомоги, питання якої на 2026 рік ще остаточно не вирішене. Гроші на останні виплати за програмою виділялися урядом з резервного фонду. І, очевидно, це не пріоритетні витрати держави за поточних складних економічних обставин…
Попри гучні заяви уряду та окремі позитивні відгуки ритейлу, загальна картина свідчить, що «Національний кешбек» поки що не довів власної економічної доцільності. Ефект для ВВП виявився майже нульовим, а поведінка споживачів – переважно інертною.
Виробники не фіксують значних змін у попиті, а більшість українців витрачають нарахування на ті самі послуги, які оплачували б і без державних дотацій. Виходить, що держава фактично компенсує регулярні витрати населення за рахунок бюджету, який і так розтягнутий до межі.
На цьому тлі головне запитання не про імпортозаміщення чи лояльність до українських брендів, а скоріше – про пріоритети. У ситуації, коли державі бракує грошей на базові соціальні видатки і оборонні потреби, виділення мільярдів на виплати всім підряд виглядає щонайменше дискусійним. Особливо якщо оцінити реальний вплив програми, який нині радше символічний, ніж економічний…
Лана ТРЕГУБ (за матеріалами УНІАН)