Насильство відносно жінки, дитини, людини похилого віку -одна з найбільш розповсюджених проблем суспільства. Воно може проявлятися не лише у фізичній формі, а й в сексуальній, психологічній, економічній. І, на жаль, у сучасному світі насильство має безліч масок…
Щороку з 25 листопада по 10 грудня у світі проходить міжнародна інформаційна кампанія «16 днів проти насильства». В цьому році до акції долучилась і ДніпроОДА. Заходи, спрямовані на запобігання та протидію домашньому насильству й торгівлі людьми, активізацію діяльності держ-органів і громадських об’єднань задля поєднання зусиль щодо захисту прав людини, будуть проходити саме 16 днів.
«Головна мета акції – привернути увагу суспільства до проблеми, візуа-лізувати цю проблему та реконструювати, – заявила заступниця голови облдержадміністрації Ірина Грицай під час початку акції. – Усвідомлення і визнання того, що насильство є проблемою не лише окремої родини, а й всього суспільства – вже вагомий крок до протидії цьому ганебному явищу».
На Дніпропетровщині цього року зафіксовано майже 10 тисяч випадків вчинення домашнього насильства. І це лише офіційні дані. З кожним роком кількість таких випадків зростає, зокрема через пандемію. Втім, подолання негативної статистики можливе лише за розуміння важливості реагування на порушення прав людини.
Більшість жертв або свідків чомусь закривають на це очі, ніяково переводячи розмову. Люди бояться розповідати про негативні стосунки в родині, соромляться. Соромно знати про це, терпіти і мовчати. Адже коли замовчує один, замовчують інші. Це призводить до того, що правопорушення залишаються безкарними і винні не несуть жодної відповідальності. Хоча більшість таких діянь з точки зору адміністративного права часто стають злочинами, коли це переростає у щось більше, ніж просто сварка.
Кожна п’ята жінка в Україні стикалась із насильством у сім’ї. Страждають від цього і чоловіки, проте майже 90% жертв – все ж таки жінки. Зазвичай чоловік стає агресором, адже він фізично сильніший та морально стійкіший за жінок та дітей. Так вирішила природа. Однак чи дає це йому право ставати нападником, замість того, щоб захищати?
Принцип «хто сильніший, той і має рацію» є підґрунтям для виникнення насильницьких стосунків, що завдають шкоду, біль, приниження. Гендерно зумовлене насильство залишає рани не лише на тілі. Воно ятрить та вбиває зсередини, викликаючи глибокі психологічні зміни, що відображаються на майбутньому його жертв, особливо дітей. Жінки, які зазнають насилля разом з дітьми, бояться звертатися по допомогу до рідних, соціальних служб та правоохоронних органів.
Що змушує таких жити з деспотом: любов чи страх? Здебільшого – страх. Страх зруйнувати родину, залишити дитину без батька, довірити комусь свої проблеми та почати нове життя. Саме тому важливо говорити про це, не залишатись байдужими спостерігачами, підтримувати і пропонувати шляхи вирішення ситуації.
Як то кажуть, між любов’ю та ненавистю надто тонка межа. Будь-що може спровокувати агресію психічно неврівноваженої людини, і це подекуди приводить до по-справжньому страшних наслідків. Адже кривдники чинитимуть домашнє насильство, доки вважатимуть його дозволеним, прийнятним, і – прихованим від очей загалу.
Тож якщо днями ви побачите незвичайну помаранчеву підсвітку будівель, просто пригадайте, чи не чекає хтось за стінкою порятунку…
Аліна ЗОЛОВКІНА