14 листопада – день святих чудотворців-безсрібників Кузьми й Дем’яна. Церква відзначає їхню пам’ять двічі на рік – восени і влітку (14 липня).
За переказом, обидва брати були лікарями-християнами, практикували поблизу Рима в другій половині III ст. і за роботу свою не брали грошей, за що були прозвані безсрібниками. Діяли за євангельським принципом: даром отримали, даром давайте.
За проповідь християнства постали перед судом імператора Ка-ріна, але чудесно зцілений ними можновладець відпустив їх на волю. Життя братів обірвав заздрісний ко-лега-язичник, убивши їх камінням (у 284 р.).
Їхній гріб став місцем численних прощ. Люди вірили, що оскільки за життя чудотворці лікували тіла і душі, то на небі тим паче можуть їм допомогти.
Тож молилися до Кузьми й Дем’я-на про добробут і щастя близьких, про позбавлення від недуг, зокрема, грижі, лихоманки. Прохали вилікувати зуби, спинити кровотечі. Молитовно до братів зверталися батьки, щоб посприяли дітям у науці: «Святі Кузьмо та Дем’яне-безсрібники! Заступітеся за нас та допоможіть нашим дітям учитися гарно».
Боронили святі людей від змій, а також були вправними ковалями. Одна з легенд оповідає, що чудотворці впіймали змія, спопелили його, а рештки розвіяли за вітром, від чого розплодилося багато всілякого гаддя. Тому ковалі мусять боронити людство від лихих напасників — розпеченим залізом випікаючи отруйні жала.
Відтак найдужче шанували Кузьму й Дем’яна як своїх покровителів ковалі — найпотрібніші люди на селі. Зварити перервану косу, склепати сапу, викувати леміш до плуга — хто міг це зробити, як не вони. Та що там! Навіть бувало таке: за відсутності священика згоду на шлюб міг дати коваль.
Наші предки вірили, що Кузь-ма-Дем’ян опікуються також домашньою птицею, тому кури були символом щастя і плодючості та складником усіх святкових заходів.
Дівчата цього дня влаштовували «курячу складку» — перші дівочі вечорниці. Майже по всій Україні то був офіційний початок дівочих ґуль.
Зносили на посиденьки різноманітний харч, серед якого неодмінно мали бути кури. У того, хто принесе власну курку, на господарстві квочки справно доглядатимуть курчат, та ще й вилуплюватимуться здебільшого курочки, не буде кураїв, а хижі птиці не крастимуть молодого приплоду.
Нерідко до цієї акції долучалися й парубки: «полювали» за неприхи-щеними курми.
Курей різали, смажили або варили. Ввечері подавали на стіл. Парубки жартома визначали, «чия курка смачніша». Ще дуже важливо було поставити на стіл курячу локшину. Мали бути й круто зварені яйця, що вважалися обрядовою їжею і захищали від безпліддя.
Цього дня було заведено різати півня. Лапи птиці закидали на хатній дах: щоб кури завжди водилися в господарстві. Самого півня готували на обід.
У давнину на Кузьму-Дем’яна справляли «осінніх дідів» — вшановували покійників. Напередодні прибирали в оселі, готували поминальну вечерю, дбаючи, щоб на столі неодмінно були наїдки, які полюбляли небіжчики. Замість хліба пекли ароматні млинці, що символізують сонечко. Аби на «осінні діди» впустити в дім душі померлих, відчиняли всі двері.
Спостережливі селяни на Кузь-му-Дем’яна завбачували погоду. Як бездоріжжя, то не сподівайся морозів до початку грудня, а як випаде сніг — на весняну повінь. Проте як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна.
Тетяна МАЛИШЕНКО