Днями виповнилося 100 років від дня народження Юрія Нікуліна – одного з найвидатніших акторів радянського кінематографа.
Вони завжди залишалися удвох: вдома, на : роботі, у відпустці. Вона стала його ангелом-охоронцем, а він її надійною опорою, стіною, за якою можна було сховатися від будь-яких негараздів. Юрій і Тетяна Нікуліни прожили разом 47 років та порівну ділили все, що випадало на їхню долю.
Випадкова зустріч
Найголовнішу роль у долі Юрія Нікуліна і Тетяни Покровської відіграв цирк. Дівчина навчалася у Тимі-рязівській академії та захоплювалася верховою їздою. На стайні жив чудернацький кінь Лапоть: незграбний, із довгим, як у такси, тулубом. Його й облюбував для своїх номерів великий клоун Карандаш. Він попросив дівчат-студенток навчити Лаптя деяким трюкам. Так дівчина потрапила до цирку, де й відбулася її зустріч з Юрою Нікуліним, на той час ще майже невідомим клоуном.
Мила студентка відразу сподобалася коміку. Вона ж відзначила про себе його приголомшливу чарівність при досить пересічній зовнішності. Нікулін запросив юну красуню на виставу. І примудрився під час виступу зірватись із коня прямо під копита. Клоуна забрали до лікарні, а вранці до нього прибігла Тетян-ка, стурбована здоров’ям хлопця. Їй вдалося обійти всі заборони та зустрітися з Юрою.
Вона почала навідуватися до нього щодня, збагнувши, що закохалася в цього смішного і дуже доброго юнака. Втім, і Юрій усе більше розумів, що зустрів нарешті свою долю, рідну душу.
Натхненна любов
Окрилена коханням, Тетяна поділилася з рідними своєю радістю. І… натрапила на стіну нерозуміння: як можна закохатися в якогось там клоуна? Однак знайомство Нікуліна з родиною коханої зламало всі перепони до їхнього щастя. Він зачарував усіх родичів своїми добрими манерами, стриманістю та ніжністю, з якою дивився на дівчину.
За півроку Тетяна змінила прізвище, ставши Ні-
О. ЯСНІЙ
куліною. Весілля зіграли скромне, а ось все подальше життя виявилося дійсно багатим. І йдеться зовсім не про матеріальні цінності, а про душевне тепло, глибоке почуття, чуйність і доброту стосовно один одного та навіть всіх оточуючих.
З початку сімейного життя Тетяна твердо вирішила, що стане найкращою дружиною для свого обранця. Юрій же розривався між нею та роботою. Вдома разом з Тетянкою обговорював нові жарти та номери, відчайдушно нудьгуючи за ареною. А приїжджаючи в цирк, не знаходив собі місця від туги за молодою дружиною. І як тільки видалася нагода, домовився, щоб її також прийняли в цирк. І вони більше не розлучалися.
Життя на двох
Тетяна і під час гастролей не забувала про свою головну роль – дружини. Їх селили на орендованих квартирах, і вона з самого ранку готувала їжу на весь день, встаючи ледь не до світанку. Взагалі скрізь, де вони були, створювала максимальний затишок та комфортні умови.
Одного разу Тетяна буквально врятувала Юрію життя, коли у чоловіка виявили глибокий абсцес, і допомогти міг тільки найдефі-цитніший на той час пеніцилін. Вона стукала в усі двері, поки в МОЗі солідна дама не перейнялася співчуттям до тендітної дівчини.
Після хвороби Юрію Володимировичу довелося довго відновлюватися. Вони поїхали до невеликого українського села і провели цілий місяць на свіжому повітрі та домашніх харчах.
Тихе щастя
Нікулін віддано кохав свою дружину, і коли у 1956-му народився Максимко, артист два дні не міг прийти до тями, ділячись з кожним радістю.
Юрій Володимирович виявився дуже відповідальним татом. Він був готовий проводити з сином кожну вільну хвилину, вигадував для малюка казки і малював комікси, ніколи не відмовлявся від можливості сходити кудись разом. Однак залишатися суворим зі своїм спадкоємцем він не міг. А на всі закиди дружини у зайвій м’якості, хіба що хитав головою і радісно повідомляв, що хлопець нормальний росте.
Допомагав навіть незнайомим
Нікуліни були дуже гармонійною парою. До Юрія Володимировича часто зверталися по допомогу зовсім незнайомі люди. І він старався як міг. Влаштовував до лікарень, вибивав квартири для колишніх фронтовиків, діставав дефіцитні ліки. Най дивовижніше, £ що Тетяну Микола-\ ївну це нітрохи не дратувало, вона у всьому підтримувала чоловіка, сама відгукуючись на заклики про поміч.
Вони довіряли одне одному завжди. Як і кожен народний улюбленець, Нікулін мав безліч шанувальників і шанувальниць. Однак жодні плітки не могли змусити Тетяну Миколаївну повірити, що коханий може зрадити.
Коли Тетяна успішно пройшла проби у фільм Рязанова «Гусарська балада» на роль Шурочки, Юрій рішуче заборонив їй зніматися. Він не ревнував її до можливої слави, лише хотів, щоб вона залишалася поруч завжди. Тетяна зрозуміла, що нізащо не проміняє своє щастя на славу кіноактриси.
Коли Юрія Володимировича не стало, дружина важко пережила відхід коханого у вічність. Вона відмовилася міняти щось у квартирі, де вони жили, домоглася встановлення пам’ятника Нікуліну на Цвітному бульварі. І жила ще 17 років, ревно оберігаючи своє кохання та пам’ять про нього.
О. ЯСНІЙ