65 років тому в ефір вийшла перша передача Української редакції Радіо Свобода (на той час Радіо Визволення). «Виробництво пропаганди», «підтримка націоналізму», «участь
у руйнуванні СРСР», «просування імперіалістичних інтересів США» -у цьому всьому і не тільки звинувачували Радіо Свобода. Кремль називав тоді кореспондентів радіо «агентами ЦРУ», а сьогодні – «іноземними агентами».
Мюнхенський офіс Радіо Свобода, з якого велося мовлення на Країну Рад, був вельми потужною медійною структурою — з великою бібліотекою та аналітичним відділом. Журналісти активно співпрацювали з науковцями Інституту з вивчення історії та культури СРСР, який досліджував, швидше за все, ментальність радянського суспільства.
Бібліотека для журналістів Радіо Свобода була чимось на кшталт Інтернету сьогодні. Вона налічувала понад 150 тисяч книжок, з яких близько 5 тисяч — українською мовою. У ній можна було знайти й енциклопедичні дані та офіційну статистику про радянські республіки, наукові й газетні статті. Ці матеріали були справжньою інформаційною «бомбою» щодо СРСР.
Одних лише радянських газет з усіх куточків країни бібліотека отримувала близько 800. І саме на їх шпальтах спеціалісти аналітичного відділу вишукували невідповідність з енциклопедичними даними та офіційною пропагандою Москви.
Ось і виходить — руйнівною для СРСР була саме інформація з радянських же газет, яку ретельно аналізували на Радіо Свобода та поширювали, підкріплюючи коментарями економістів і правозахисників.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в радянській пресі аналітики Радіо Свобода відшукали статті про експерименти на енергоблоках, які там проводили до катастрофи. Співробітники бібліотеки, в свою чергу, зібрали чимало корисної інформації для слухачів з регіонів, які постраждали від викиду радіації. Саме Радіо Свобода про Чорнобильську аварію і про способи захисту від радіації повідомило набагато раніше, ніж офіційні радянські ЗМІ. А замовчування ж Кремлем катастрофи неабияк підірвало довіру вірнопідданих до влади.
До речi
Бюджет Радіо Свобода, яке фінансується Конгресом США, у 2018 році склав 123,3 мільйона доларів. У штаті організації -676 співробітників. Штаб-квартира радіостанції знаходиться у чешській столиці – місті Прага.
Як заходи протидії «ворожим голосам» на всій території Союзу (особливо в густо -населених районах і навколо промислових центрів) була розгорнута мережа глушіння потужним радіоелектронним обладнанням. (До речі, радянська мережа радіоглу-шіння була найпотужнішою у світі). Ще одним способом обмеження доступу радянських громадян до інформації «ззовні» було мізерне виробництво радіоприймачів з діапазонами хвиль коротше 25 метрів. Тому населення особливо цінувало імпортні приймачі з КХ діапазонами, а також умільців, які могли перелаштувати звичайні радіоприймачі на високочастотний діапазон.
З крахом соціалістичної системи і розпадом СРСР та встановленням свободи слова у Східній Європі потреба в широкомасштабній пропагандистській діяльності зійшла нанівець. Національні редакції, що працювали на країни Східної Європи і союзні республіки СРСР, переважно були закриті. У порівнянні з часами Союзу, і аудиторія слухачів Радіо Свобода зменшилася в рази — телевізори та Інтер-нет майже витіснили радіоприймачі з інформаційного простору.
Сьогодні в Радіо Свобода працює дев’ять національних відділів: азербайджанський, білоруський, вірменський, грузинський, північно-кавказький, російський,
татарський, туркестанський та український.
Українська щоденна програма подає політичні новини, хроніку українського життя, огляди преси, коментарі про актуальні події в країні та за кордоном, бесіди з історії України, літературні огляди, релігійні передачі. Журналісти Радіо Свобода активно співпрацюють з провідними телеканалами України.
А ось у Російській Федерації Радіо Свобода разом із міжнародним телеканалом CNN внесли до списку потенційно небажаних ЗМІ, як ті медіа, що «отримують гроші з-за кордону» і «втручаються в російську внутрішню політику».
о. ясній