28 липня відзначаємо свято рівноапостольного князя Володимира Великого та День хрещення Київської Русі-України
«На небесах була велика радість, а в царстві сатани – великий сум»
Християнська віра не була чимось дуже чужим і незнаним для Володимира. Ще за князя Ігоря у Києві були християни, які мали свою церкву. Християнство прийняла й Во-лодимирова бабуся – княгиня Ольга, яка його виховувала. Проте Ольга не запровадила християнство у всій державі. Те, чого не зробила вона, звершив її онук. Це сталося 988 року – вікопомна дата, і ми, українці, її добре пам’ятаємо.
Охрестившись сам та знищивши поганських ідолів, Володимир насамперед охрестив своїх дванадцятьох(!) малолітніх синів у джерелі на місці, де тепер прямує головна вулиця країни -Хрещатик. Також за князівським наказом охрестили Київ та всіх його мешканців.
Літопис стверджує, що наприкінці липня Володимир розіслав по місту своїх гінців і звелів, щоб усі, від малого до великого, зібралися біля впадіння Почайни у Дніпро: «…а як хто не прийде завтра на ріку, багатий він чи бідний, жебрак, а чи раб, – той буде ворог мій».
Хрещення киян відбулось без особливого опору. Вони казали: «Якби це не було добре, не прийняли б цього князь і бояри». Літописець свідчить: «Прийшов на Поділ і сам князь зі своїми боярами, і київський митрополит, і священики царгородські й корсунські. Людей зійшлося сюди без ліку. Всім звеліли зняти верхній одяг і увійти в ріку – окремо чоловікам і окремо жінкам. Хор заспівав церковний гімн, і за знаком князя всі увійшли у воду. Стояли одні по шию, другі по груди, малі біля берега, інші тримали дітей на руках, дорослі ходили у воді групами. Священики стояли на спеціально влаштованих помостах, і до них по одному підходили кияни для звершення таїнства… Над кожним читали належну молитву, кожному давали нове християнське ім’я й тричі занурювали у воду, хрестячи в ім’я Святої Трійці. На небесах була велика радість, а в царстві сатани – великий сум».
На другий рік після хрещення Володимир береться будувати церкву на честь Успіння пресвятої Богородиці, яку назвали Десятинною: на її утримання він призначив десятину княжих доходів. Тією церквою започатковано будівництво храмів у Києві і по всій Київській Русі.
Великий князь відійшов у вічність 15 липня 1015 року в селі Берестові під Києвом. Вшановувати його пам’ять почали ще в XI столітті, однак канонізований він та зарахований до лику святих лише за 200 років…
На Володимира – червоне сонечко
Образ Володимира здавна шанують правоохоронці та військові. Моляться перед його образом і люди зі слабким зором або тяжкохворі. Адже князь, якого здолала важка недуга і який практично осліп, після свого хрещення одужав. І це вселяє надію на зцілення.
У народі Володимира прозвали Черво-не-Красне Сонечко. Кажуть, що цього дня сонце справді виглядає яскраво-червоним. Листя на деревах починає набувати осіннього забарвлення. І першою жовтіє липа.
Тетяна МАЛИШЕНКО