Газета "ЗОРЯ"

Зруйнована історія: як окупанти знищують культурну спадщину України

Знищити, розтрощити або вкрасти. Російські окупанти не зупиняються ні перед чим задля знищення української культурної спадщини. Як історики та археологи рятують національне надбання від дій ненависного сусіда та в чому причина такої ненависті до нашої культури з боку «небратів»?

«Не побачите ви зараз ні карету, ні трактор, ні горн – все це убеспечене та евакуйоване».

З моменту повномасштабного вторгнення більшість цінних експонатів недоступні поціновувачам мистецтва. Не стали винятками і кам’яні баби — обереги Дніпра, розташовані на відкритій експозиції біля історичного музею. Навесні 2022 року їх обкладали мішками з піском, зараз знайшли більш ефективний спосіб збереження.

Валерія Лавренко, історикиня: «Було прийняте рішення і знайдені міжнародні організації, які нам надали цю допомогу — створити ось такі конструкції з кєвлара. Він ідеально утримує уламкові ураження».

Працівники зізнаються: роблять все задля збереження пам’яті предків.

«Котли були з дуже тонкого металу зроблені, щоб вони були легкими у поході. Тому від них і залишаються тільки ручки», – «Чому вони такі цінні?» – «Бо вони нам показують той бік життя, якого ми не бачимо в усьому іншому».

Ось так, по краплях, історію старовинної України збирають археологи. Масштаб знищених та понівечених російськими окупантами артефактів жахає.

Анна Юрченко, археологиня: «З тих пам’яток, які ми точно втратили для досліджень, — це кремаційні могильники Харківської області 9 століття, більшість земляних укріплень, бо вони на поверхні. Туди падали снаряди, і вони, звичайно, постраждали. Постраждала територія Святогірського заповідника. Там постраждала дзвіниця, монастир. А там, на території, є величезні пам’ятки архітектури. Вони також постраждали. Це навіть не відсоток того, що могли б дослідити археологи — це мізер. А скільки втрачено навіки, про це ми вже ніколи не дізнаємося».

Сучасні російські варвари нищать українську спадщину вже не вперше. Історикиня згадує історичні факти, які один в один повторюють сучасну трагедію. 
В 1941 році, відступаючи, радянська армія підірвала ДніпроГЕС.

Валерія Лавренко, історикиня: «Це мало віддалений наслідок для культурної спадщини: це оголило велику кількість місць, де можна  було потенційно проводити розкопки. І німці, які окупували ці території, вони проводили ці розкопки і вивезли багато цінностей».

Культурна апропріація та знищення українства – основні цілі рашистів у нашій країні.

Володимир Маліков, мистецтвознавець: «Росія значно програє в інноваціях, в абсолютно новаторських кроках. І тому вони зацікавлені, аби привласнити досягнення наших українських діячів культури, або знищити. Наразі ми бачимо, що серед східних слов’ян саме до українців у них ненависть на екзестанційному рівні. Вони хочуть на будь-яких рівнях знищити нашу ідентичність, яка проявляється і в історії, і в культурі, і в мистецтві, яка відбита, закарбована».

В Україні з початку повномасштабної війни зафіксували сотні воєнних злочинів проти пам’яток культурної спадщини з боку російських окупантів.

За матеріалами ДніпроTV