Державні ігри з податками можуть у короткостроковій перспективі забезпечити наповнення бюджету, але за досить нетривалий час заженуть бізнес ще глибше в тіньовий сектор. Ця теза була підтримана фактично всіма учасниками чергового засідання Пропозиціонери Клубу. Учасники дискусії також обговорювали розподіл надходжень між центральним і місцевим рівнями та податкове навантаження на середньостатистичного українця.
Під час дискусії з’ясувалося, що вітчизняна податкова система відрізняється від західних відсутністю соціального паритету. Ілля Несходовський, директор Інституту соціально-економічної трансформації, наголошує на тому, що найбідніші в Україні змушені платити більше за найбагатших.
«Українські ставки відповідають середнім ставкам у світі. Проте є суттєва відмінність. Вона полягає в тому, що ці ставки є достатньо непропорційними стосовно різних груп. Якщо ми візьмемо найпростіше оподаткування, наприклад, доходів громадян: у всьому світі є відповідний неоподаткований мінімум, реальний неоподаткований мінімум. Тобто у більшості країн люди, які заробляють менше, у відсотковому значенні платять менше. Як результат, в західних країнах сприяють тому, щоб люди, які отримали менші доходи, менші сплатили податки, вони мають можливість зростати, і чим більше вони зростають, то сплачують більше податку, наповнюють бюджет. В Україні, як ми знаємо, рівна ставка, і ця рівна ставка є достатньо потужна», – каже пан Несходовський.
Не краща, за його словами, ситуація з податком на додану вартість. Приміром, в Європі діє знижена ставка на продукти харчування і інші соціально-значимі товари (нерідко вона складає 5-12 відсотків).
«У нас одразу ставка 20%. Бідні люди у нас платять більше, тому що в їхньому раціоні, в їхньому споживчому кошику, велика кількість товарів, які пов’язані з продуктами харчування. Вони сплачують значний обсяг податку на додану вартість», – підкреслює експерт, протиставляючи ситуацію з екологічними податками, які платить потужний бізнес та які в Україні є одними з найнижчих в світі.
Пропозиція пана Несходовського полягає в тому, щоб посилювати податкову соціальну пільгу: знизити ставки оподаткування доходів громадян, ставку податку на додану вартість на соціальні групи товарів та продукти харчування.
«Люди будуть витрачати більше грошей на безпосередню купівлю товарів і будуть в цілому сприяти розвитку економіки. Проте ми бачимо, що на даний момент законопроект №5600 [зміни до Податкового кодексу, які нардепи підтримали за основу у липні цього року – прим. ред.] не сприяє цьому. В умовах, коли інші країни застосовують різноманітне стимулювання розвитку підприємницької діяльності в своїх країнах після коронакризи, в нас навпаки – посилюють податковий тиск», – наголосив директор Інституту соціально-економічної трансформації.
Із критикою законопроекту №5600 виступив і Костянтин Швабій, експерт у сфері оподаткування та державної податкової політики.
«Цей документ – це не початок, це продовження славнозвісного законопроекту №1110, який тривалий час обурював середовище, суспільство, бізнес. Тенденція – дійсно на підвищення податкового навантаження. Але давайте поглянемо на цифри. Чому не можна збільшувати податкове навантаження? Якщо порахувати податковий коефіцієнт, ті податки, що збираються в Україні з урахуванням відрахувань до соціальних фондів, то він буде складати 39-40% від валового внутрішнього продукту. В 2000-них роках він складав десь 35%. Що це означає? Що кожен відсоток додаткового податкового навантаження – це те, що комусь не дістається. Підприємцям не залишається коштів на розвиток», – підкреслив пан Швабій.
З ним погодився Дмитро Бірець, депутат Кропивницької міської ради та голова комісії з питань бюджету та податкової політики.
«Податковий прес складає більше, ніж 40%, це не заохочує будь-яку організацію, фізичну особу чесно сплачувати податки. Навпаки, це схиляє підприємців до певного ухилення. Якщо ми говоримо про принципи ефективного оподаткування, то вони вже давно сформовані: в першу чергу має бути справедливість. Тому що платники податків у схожому фінансовому становищі повинні сплачувати аналогічні суми податків. Ми повинні розуміти, що податки мають бути простими і зручними, що платники податків повинні розуміти, з чого саме стягується податок і виконувати свої податкові зобов’язання», – розповів Дмитро Бірець.
Якщо держава не змінить власних підходів, то тіньовий сектор в економіці буде лише зростати.
«Я дивився офіційні дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі – вони рахують, що тіньового сектора у нас 30%, але все ж більше довіряю оцінці міжнародних експертів, які вважають, що тіньова економіка Україні складає 50%. Це все не дозволяє нормально розвиватися. Іншими словами, держава забагато вилучає ресурсів у економічних агентів, підприємців і масового споживача, і використовує їх неефективним чином. Тому на мою думку, у нас давно назріла потреба змінити підходи і пріоритети у державній податковій політиці, обрати шлях на поступове зменшення», – підкреслив Костянтин Швабій.
Боротися з тіньовим ринком зменшенням податкових ставок – це, по-перше, можливість, підтримати власного виробника, а по-друге, як би це не парадоксально звучало, збільшення надходжень до бюджетів. Приклад навів Сергій Салівон, директор департаменту економічної політики Федерації роботодавців України.
«Є чимало питань по акцизах. Навіщо знову підвищувати на 5% акциз на алкоголь, якщо 60% алкогольного ринку в тіні? Про це всі знають. Якщо боротися з цим явищем, якби на половину зменшити, то надходження зростуть вдвічі», – заявив експерт.
Щодо підтримки власного виробника, то пан Несходовський проілюстрував ситуацію тим, що відбувається через величезні обсяги контрабанди.
«Це фактично робить імпортний товар абсолютно конкурентним по відношенню до українського товару. Єдина можливість конкурувати українським товарам – це ухилятися від сплати податків, застосовувати різноманітні схеми. При відсутності державної підтримки це єдиний спосіб випускати продукцію, яка по ціні та по якості є конкурентною щодо контрабандних товарів, які завозяться в Україну», – висловив свою думку Ілля Несходовський.
Не менш серйозною проблемою для вітчизняного бізнесу є відсутність прогнозованості податкових «правил гри», на чому наголосив Андрій Дяченко, міський голова Каховки у 2015-2020 рр.
«Принципова проблема не лише у відсотках, а в правилах, які постійно змінюються. Правила бухобліку, адміністрування. Простому підприємцю важко розібратися, йому доводиться наймати кваліфікованого бухгалтера, який би міг розібратися у всіх цих процедурах. Можете уявити, пару років тому людина вирішила зробити бізнес, взяла кредит, прорахувала за чинного податкового кодексу. Бах! Все змінилося, знову ризики. Або він банкрут, не виплатив кредит, люди втратили роботу, або йде в тінь», – розповів пан Дяченко.
Схожої думки тримається Юрій Мойсеєв, депутат Житомирської міськради, голова комісії з питань економічного розвитку.
«Потрібні нормальні правила гри, де людям все буде зрозуміло, вони можуть прогнозувати свій бізнес і свою діяльність», – підкреслив він. І додав, що прогнозованість потрібна не тільки підприємцям, а й місцевому самоврядуванню.
«Держава говорить про те, що,з однієї сторони є децентралізація, а з іншої – знов намагається залізти в кишені місцевого самоврядування. Я маю на увазі наші бюджети. Знов підіймається питання, щоб акцизи на алкоголь, тютюн повністю або частково забрати в державний бюджет. А це, давайте чесно, немало. В місті Житомирі йдеться, приміром, про кілька десятків мільйонів гривень. Ті мільйони, які сьогодні нам потрібні, дуже потрібні. Тому ми готуємо звернення до Верховної Ради: якщо ми говоримо про передачу частини повноважень разом з частиною бюджету, то давайте вже будемо це виконувати в повній мірі», – сказав Юрій Мойсеєв.
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia