Співзасновник партії «Пропозиція» Сергій Сухомлин розповів про ситуацію з коронавірусом в регіоні, шляхи спільної боротьби з панедемією, а також про своє ставлення до місцевих референдумів, земельної децентралізації та проекту нової системи територіальної влади.
Розпочнемо з оперативного. У ковідних медзакладах Хмельниччини та Харкова майже 90% ліжок зайняті хворими. Яка ситуація у Житомирі – місто теж перебуває у «червоній» зоні?
«Житомир один із перших потрапив у «червону» зону, це сталося ще 3 березня. Але маю надію, що тиждень-два і ми потроху будемо виходити неї. В місті під час другої хвилі епідемії ми 60% ліжкового фонду лікарень під’єднали до кисню, а це навіть більше, ніж за нормативами. Це дало нам змогу більш-менш нормально проходити пандемію. Ми бачимо відео з інших міст, лікарень, коли люди лежать в коридорах, і розуміємо, наскільки складно їм та лікарям. У нас навіть в пік лишалося 70-80 вільних ліжок. І це дає нам змогу нормально проходити нинішню третю хвилю епідемії. Першим місто Житомирської області, яке потрапило під неї, став Новоград-Волинський – це за 90 кілометрів від Житомира. Тож ми навіть приймали пацієнтів з цього міста для того, щоб їм трішки допомогти».
Якщо говорити про співпрацю держави та органів місцевого самоврядування в питанні подолання наслідків пандемії, що ви можете сказати: ефективна ця співпраця чи неефективна? Чи маєте власні пропозиції?
Ми маємо чіткі і дієві пропозиції владі. На початку минулого тижня була онлайн-нарада, на якій був голова офісу президента, міністр охорони здоров’я. Обговорювалося питання виплати компенсації ФОПам за рахунок держави і принципи фінансування питань боротьби з COVID-19. І на цій нараді я теж піднімав декілька питань щодо механізмів. Що я маю на увазі: в лікарнях не вистачає препаратів для лікування хворих. Дороговартісні ліки є в протоколах, але їх немає в наявності в лікарнях. Міністр це підтвердив і пообіцяв перерозподіляти їх – з тих регіонів, де є залишки, на ті, які потрапили в червону зону. Але цей перерозподіл може здійснюватися декілька тижнів, а ліки потрібні людям сьогодні і зараз. Державі потрібно більш оперативно приймати рішення. Наразі ми вирішуємо це питання шляхом надання нашим жителям матеріальної допомоги. А тиждень тому проводили позачергову сесію, щоб виділити кошти на закупівлю цих ліків, а також фінансову допомогу для підтримки бізнесу.
Верховна Рада днями проголосувала за виплату ФОПам і найманим працівникам по 8 тисяч гривень. Багато це рішення критикують, – мовляв, мало. Але держава допомагає настільки, наскільки може, чи не так…
Багато чи мало – це питання відносне. Та головне, що ця норма, на жаль, буде працювати ефективно лише відсотків на 70, не більше. Бо виплата надається через реєстрацію в «Дії» по першому КВЕДу (класифікація видів економічної діяльності – ред.). В підприємців їх може бути багато, але система пропускає саме перший. Ми аналізували виплати в грудні минулого року. Приміром, є підприємці, які за першим КВЕДом займаються аутсорсингом, а за другим-третім надають послуги громадського харчування. Вони потрапили під локдаун, але виплату не отримають. Натомість часто ті, у кого за першим стоїть кафе, а потім йде, наприклад, аптечний бізнес, працюють, але компенсацію отримують. До того ж, багато підприємств, які потрапили під обмеження “червоної” зони – кінотеатри, фітнес-центри, а також ті ж самі кафе та ресторани – працюють на загальній системі оподаткування і не є ФОПами. І вони залишаться без цієї, хай і невеликої, але фінансової допомоги. Наша пропозиція – удосконалити цей механізм.
Які пропозиції у вас є щодо підвищення ефективності центральної влади у боротьбі з пандемією?
На минулій сесії ми ухвалили звернення до Кабінету Міністрів та Верховної Ради з приводу передачі деяких функцій по боротьбі з ковідом на РНБО. Що я маю на увазі: перше питання – це ліки, те, що я вже казав. Друге питання – ми розуміємо, що «червоні» зони періодично оголошують в різних регіонах. І там через велику кількість хворих не вистачає лікарів. В такій ситуації бригади лікарів з інших регіонів могли б допомогти. Але зараз немає законного механізму, щоб медичні працівники Житомира працювали, наприклад, в Миколаєві. От РНБО могла б прийняти такий механізм, за яким держава могла б допомагати регіонам, які потрапили в «червону» зону медичними бригадами. Ще одне питання – це кисень. Ми розуміємо, що ситуація з киснем в країні складна, особливо в невеликих містах. Свого часу ми завдяки німецькій компанії встановили в Житомирі кріоциліндри. Тож у нашому місті ситуація з киснем більш-менш стабільна – у нас немає дефіциту. Кисень використовують багато промислових підприємств. І у разі крайньої необхідності РНБО може своїм рішенням припинити його відвантаження на промислові підприємства і перенаправити в ті лікарні, які його потребують. Бо підприємства можуть почекати тиждень, а хворі на апараті ШВЛ – ні.
Близько місця тому президент доручив розробити муніципальний кодекс. В програмі партії «Пропозиція» це питання є чи не основним. Поясніть звичайним людям на пальцях, чому це важливо?
Справді, для нашої політичної сили розробка і прийняття муніципального кодексу – це один пріоритетів. Це документ, який встановлює чіткі правила взаємовідносин між центральною владою і місцевим самоврядуванням. І тут не потрібно казати, що хтось хоче більше чи менше повноважень – все має бути виписано у відповідності до реформи децентралізації. Наприклад, якщо Верховна рада встановлює якісь пільги, бо вони або справді необхідні, або просто хоче сподобатися виборцю перед виборами, то вона повинна закладати компенсацію цих пільг місцевому самоврядуванню і місцевим бюджетам, а цього не робиться. Візьмемо пільги на проїзд в громадському електротранспорті. Вони були прийняті Верховною Радою дуже давно. І до 2014 року йшла компенсація – хай часткова, але ми її отримували. В Житомирі ця цифра в середньому складала 17-18 млн грн на рік. При курсі 5 гривень за долар це було приблизно 3 млн доларів. Після 2014 року ціна на електроенергію зросла в 12 разів, а надання компенсації місцевим бюджетам повністю обрізали. Торік міський бюджет надав фінансову допомогу своєму комунальному підприємству в розмірі 137 млн грн. Це величезна сума для Житомира. І це лише один з таких прикладів. Держава може при прийнятті бюджетного кодексу щороку змінювати податки, на які розраховують місцеві бюджети. Яскравий приклад – минулий рік. Тоді при прийнятті держбюджету «Укрзалізницю» звільнили від сплати податку на землю. Це зменшило дохідну частину бюджету Житомира на 2021 рік приблизно на 25 млн грн і їх нічим не компенсували. Так само держава проголосувала для пільги ФОПам до 1 травня, про які ми вже говорили. І ніяк не компенсувала їх місцевим бюджетам.
Але мова навіть не про кошти, хоча вони теж важливі. Тут потрібен чіткий розподіл повноважень – хто і за що відповідає, яка система взаємовідносин між центральною і місцевою владою. І муніципальний кодекс має дати відповіді на ці питання. Він дасть новий поштовх для розвитку місцевого самоврядування і продовження децентралізації.
Між іншим, про децентралізацію. До 4 квітня триває публічне обговорення законопроєкту №4298 щодо реформування територіальної організації виконавчої влади. Матимемо щось на кшталт системи префектурного типу. Погодьтеся, це теж мало б допомогти врегулювати взаємини між місцевим самоврядуванням і органами державної влади. Але оцінка експертів Ради Європи і Асоціації міст України невтішна – багато положень проекту не відповідають Європейській хартії місцевого самоврядування. Критично щодо документа висловилися і ваші однопартійці з «Пропозиції». В чому саме є ризики?
Обговорення цього законопроєкту було в нас ще торік на рівні області. І ми надавали дуже багато зауважень до нього. Наприклад, там була стаття, за якою префект може фактично відміняти рішення сесії і зупиняти ці рішення. Це точно не надає розвитку місцевому самоврядуванню, це вибудовує більш жорстку державну вертикаль. Але цю норму обіцяли прибрати з проєкту закону – ці фунції треба передати суду. Водночас те, що держава буде контролювати рішення місцевого самоврядування, – це непогано. Адже іноді місцеве самоврядування займається популізмом чи намагається на місцевому рівні замість умовної каналізації займатися політикою. А якщо один регіон почне голосувати за мову, а інший за НАТО, то ми дуже швидко будемо розхитувати спільнийц човен. І це точно не додасть єдиність соборній Україні. Але робити це держава має в правовий спосіб, а не одноосібним рішенням префекта. Його функція – нагляд. І це лише один приклад. В проєкті №4298є багато положень, які нівелюють принципи децентралізації.
Давайте тепер поговоримо про децентралізацію у формі місцевих референдумів – ще один законопроект зараз на обговоренні. Як ставитись до нього, чи всі норми там подобаються?
В програмі партії «Пропозиція» є цілий розділ, який присвячений місцевим референдумам. Ми вважаємо це проявом прямої демократії. Цей механізм, потрібен місцевому самоврядуванню. Особливо, міському голові, який несе персональну, а не колективну відповідальність (як місцева рада). Бо не всі ініціативи мера можуть бути популярними. І саме тут має включатися референдум, який допоможе встановити позицію людей і відстояти інтереси громади. Маленький приклад: у Житомирі я особисто хотів би повністю прибрати з міста малі архітектурні форми, так звані МАФи, бо вони точно не прикрашають місто. З іншого боку ми бачимо, що частина людей, які є власниками десятків кіосків, прикриваються малим бізнесом і кажуть про тиск з боку влади, коли вона приймає рішення про демонтаж. А от якби жителі голосуванням підтримали б цю ініціативу, то можна було б приймати рішення, які працює на благо громади. І навпаки.
10% від кількості виборців громади – такою за проєктом має бути кількість підписів для того, щоб розпочати процедуру організації референдуму. На ваш погляд, цього достатньо?
Знаєте, демократія – це така річ… Скільки у нас ходить людей на вибори? Минулі місцеві вибори – це близько 37 % в середньому по країні. Це і є ті активні люди, які готові приймати рішення чи брати на себе відповідальність. Тому, щоб почати референдум, 10%, на жаль, у нашій країні – достатньо.
А от референдум з приводу оголошення недовіри міському голові чи місцевій раді. Ці питання має вирішувати громада? Чи повинна вона отримати такі повноваження?
Є за і проти. Я розумію цей механізм – це такий собі запобіжник від «владної хвороби». Водночас його можуть використовувати ті люди, які програли вибори. І всі 5 років вони вноситимуть деструктив, розхитуватимуть ситуацію. Тож це спірна норма.
Ще один законопроект стосується земельної децентралізації. №2194 Він передбачає передачу контролю над землею в межах громади під її повний контроль. Ваша позиція щодо цього питання?
В цілому, передача землі в управління громадам – це абсолютно правильно, це потрібно робити. Партія «Пропозиція» у своїй програмі зазначала, що цей процес треба прискорити. Але ми вже багато років про це кажемо. Тим часом, землю державної власності швидкими темпами і часто через корупційні зв’язки віддають в пільгову оренду чи навіть у власність. Особливо це важливо для сільської місцевості, бо для них це майже єдина можливість наповнювати свої сімейні бюджети. То ж наша політична сила виступає за те, щоб земельні ресурси відповідної громади якомога швидше перейшли в комунальну власність.
