95 років тому з’явилося рішення про створення дитячого табору «Артек». І справді райське містечко неподалік від кримського Гурзуфа, без перебільшенн було символом щасливого дитинства в Країні Рад. Потрапити туди мріяли чи не всі дітлахи. Однак такої честі удостоювалися лише одиниці. За радянських часів путівки в міжнародний табір «Артек» не купувалися батьками, а вручалися безкоштовно -за особливі досягнення в навчанні, спорті, громадській діяльності.
Про створення дитячого табору в Криму на офіційному рівні заговорили восени 1924 року. А вже через півроку була організована перша зміна — на відпочинок приїхали 80 дітей. Тут для них було все: повітря, ласкаве море, житло, харчування. Навіть табірний «гараж» — двоє коней та ослик. Щоправда, перші роки артеківці жили в брезентових наметах, але дискомфорту при цьому не відчували.
Табір швидко перетворювався у райський острівець посеред злиденної після революційних потрясінь та громадянської війни країни. Через п’ять років в «Артеку» працювали вже два табори — верхній і нижній, а кількість дітей, які щорічно відпочивали в ньому, досягла 2000.
У 1936-му в житті табору відбулася ще одна важлива подія — рішенням уряду територію «Артеку» було значно розширено. А до 1970 року в таборі налічувалося вже 150 житлових споруд, три медичні центри, школа, кіностудія «Артекфільм», три плавальні басейни, стадіон на сім тисяч місць і дитячі майданчики. Тож чи можна ставити під сумнів народжене в ті часи гасло «Все найкраще — дітям»?
У серпні 1958 року табір отримав офіційний статус міжнародного. Сюди приїжджали знаменитості найвищого рангу: керівники держав, політики, космонавти, артисти, письменники. (Їх поіменний перелік зайняв би не одну сторінку).
1979 року «Артек» відвідав і Леонід Брежнєв. Для високого гостя там влаштували грандіозний концерт. Головною зіркою дійства стала Софія Ротару, яка виконала хіт «Я, тьі, он, она — вместе целая страна!».
Але найнеочікуваніше сталося вночі. До керівництва табору завітали люди зі свити генсе-ка і зажадали Книгу почесних гостей. Погортавши «збірку автографів», небалакучі в цивільному забрали її з собою. Виявилося, що «дорогий Леонід Ілліч» поруч зі своїм підписом поставив помилкову дату: замість 1979 року позначив свій візит 1997-м. Вранці ті ж особи акуратно «виправлену» книгу чемно повернули.
Зрозуміло, що в країні з ідеологією, яка протистояла іншим, державні інституції вперто втлумачували її постулати навіть у дитячі серця. Не був винятком й «Артек». До 90-х років він вважався «табором піонерського активу»: тут проводилися Всесоюзні піонерські зльоти і тематичні зміни для активістів різних напрямків піонерської роботи.
До речі, за часів Союзу «Артек» вважався лідером в організації дитячого відпочинку серед 100 тисяч таборів із 50 країн
світу. За ті роки тут відпочило понад півтора мільйона дітей із 130 країн. А вже у 2006-му «Артек» став єдиним у світі дитячим центром, якому присвоєно статус «Під егідою ЮНЕСКО».
І ще. До анексії Криму Росією в «Артеці» 60% українських дітей відпочивали на субсидованій основі, або безкоштовно: діти з сімей з низьким рівнем доходів, багатодітних сімей, сироти, інваліди та обдаровані діти.
* * *
У 1970-х артеківці, сидячи біля багать, мріяли про майбутнє табору. «Артек» XXI століття їм уявлявся ось таким: діти будуть жити у підводних палацах, харчуватися космічною їжею з тюбиків, а з космодрому на АюДаг щопівгодини стартуватимуть ракети до табору-філії на Місяці… І того, що у 2000-х роках за три тижні перебування в колишньому піонерському раю багатьом батькам доведеться викладати від 1000 до 2000 американських доларів, ніхто тоді й здогадуватися не міг.
О. ЯСНІЙ