Молода криворізька художниця Катерина Огур створює незвичайні картини прямо на уламках гірських порід, характерних для Кривбасу.
23-річна Катерина – професійна художниця. Вона з дитинства обожнювала малювати, скінчила художню школу, а згодом отримала спеціальність «художник-оформлювач». Але в цьому не було б нічого незвичайного, якби не пристрасть талановитої дівчини до малювання на різних фактурних поверхнях. Катя з успіхом створює картини на дереві, склі й навіть… кварцитах – характерних для Кривого Рогу природних каменях – невід’ємних супутниках процесу видобутку залізної руди.
– Ідею малювати пейзажі на кварциті, які зараз стали моєю своєрідною візитівкою, свого часу мені підкинув батько, – популярний у Кривому Розі екскурсовод і справжній фанат його промислових краєвидів, – з посмішкою згадує Катя. – Одного разу, повернувшись з чергового походу до «криворізьких гір» – відвалів, тато приніс мені пару доволі гладких каменів.
До цього я іноді малювала акрилом на гальці, але він запропонував використовувати для пейзажів більш фактурні кварцити. Та ще й зображувати на них саме знакові місця Кривого Рогу. Експеримент вдався, і тепер тато відповідає за запас кам’яних «полотен», під час прогулянок по відвалах постійно підбираючи для мене уламки кварциту.
Особливих труднощів навіть з найпершим пейзажем на камені Катерина не мала – вона ж професіонал. Єдиний нюанс, який зразу помітила художниця, – один шар акрилу виглядає на темній поверхні досить блякло, тому в ідеалі потрібно три шари фарби.
Пізніше, набивши руку, Катя стала малювати не тільки на гладких, а й на «неформатних» кварцитах. Вона «обігрувала» в малюнках природний кам’яний рельєф і досягала своєрідного ефекту 3D. Наприклад, на одному з пейзажів в нерівну поверхню каменю прекрасно вписався водоспад, на іншому – кам’яні вигини логічно перетворилися на порослі травою схили відвалу.
На сьогоднішній день Катерина Огур створила вже мало не сотню кварцитових «картин», і в дев’яноста відсотках випадків на них зображені саме криворізькі краєвиди. Деякі місця – наприклад, станція для човнів у парку Мершавцева або Георгіївська дзвіниця на Дзержинці- знайомі кожному жителю Кривбасу. Інші памятки – шахту імені Петровського або «Артем-1» – впізнають лише досвідчені краєзнавці та поціновувачі індустріального туризму. А на одному з недавніх кварцитових шедеврів художниці – реставрація в кольорі чорно-білої ретрофотографії кар’єру і шахти старого рудника Дубова Балка.
– Експерименти з фактурами й техніками мені ближче, ніж академічний живопис, – зізнається Катерина. – Хоча, за потреби, напишу і класичний портрет на полотні. Але набагато більше мене приваблюють вітражний розпис по склу, малюнки на дерев’яних поверхнях, каменях або пляшках оригінальної форми. При їх створенні я не обмежую політ фантазії, поєдную не лише різні техніки живопису, а й рукоділля в цілому – наприклад, випалювання по дереву, аплікацію, декупаж. Одного разу навіть розмалювала… ворота батьківського гаража. Пофарбувала стулки в різні кольори – бірюзовий і рожевий, і зобразила на них візерунок з ліліями.
Роботи Каті настільки самобутні, що її регулярно запрошують проводити «кам’яні» майстер-класи на різноманітних масових заходах Кривого Рогу: Дні міста, «Єврофесті» на честь Дня Європи або фестивалі «Ніч індустріальної культури». І від бажаючих намалювати на кварциті під керівництвом художниці індустріальний пейзаж немає відбою. Причому скористатися рідкісною можливістю зазвичай поспішають і діти, і дорослі. А вже за годину вони з гордістю несуть додому власноруч створений криворізький сувенір.
– Шкода, що через карантин «Єврофест» скасували, і мені не вдалося провести черговий майстер-клас, завербувавши у фанати Кривого Рогу ще кільканадцять осіб, – жалкує Катерина. – Але я вже плекаю нову ідею – хочу ліпити невеликі сувенірні скульптури з полімерної глини. Наприклад, ту ж човнову станцію. Є думка поміщати ці об’єкти всередині циліндрів з водою, в ідеалі – з підсвічуванням. Задумку я поки ще не пропрацювала до кінця, але це своєрідний аналог прозорої новорічної кулі з будиночком всередині. Проте головне – зраджувати рідній криворізькій тематиці я не збираюся!
Ірина КАДЧЕНКО,
фото з архіву Катерини ОГУР