Газета "ЗОРЯ"

Нове на карті області (частина 2)

У період з 2015 по 2016 роки Верховною Радою України перейменовано 75 населених пунктів Дніпропетровщини. Продовжкємо знайомити читачів з тим , які села і міста змінили свої назви.

Камянське. З  1936-го до 2016 року це місто йменувалося Дніпродзержинськом. Назване воно так до десятиріччя смерті керівника НК. Зараз місту повернено історичну назву.

Досі побутує красивий переказ про легендарного козака Каміона, на честь якого буцімто названо населений пункт. Проте переконливішу версію подає  єпископ Феодосій (Макаревський): «Селение Камянское … по всей вероятности названо так по расположению своему вблизи реки Днепра, на правом берегу которого имеется от природы каменистая скала, доставляющая в изобилии крепкого слоя плоский камень, служащий на изделку оград для сельских жителей и на другие мелкие хозяйственные потребности».

Обухівка – селище міського типу Дніпровського району донедавна звалося Кіровським. Обухівка розташована в центральній частині області на лівому березі Дніпровського водосховища. Неподалік знаходиться місце впадіння нового русла річки Оріль у Дніпро.  На захід від Обухівки лежать землі Дніпровсько-Орільського природного заповідника.

Щодо походження назви існує дві версії. За першою з них село заснував першопоселенець козак Андрій  Обух. За другою назва походить від Обухівки Київської губернії, звідки могли переселитися селяни. 1938 року село перейменували на честь комуністичного діяча Кірова. 2016 року селу повернено історичну назву.

Панькове Солонянського району донедавна носило назву Дніпрельстан. Село підпорядковане Башмачанській сільраді. Розташоване в степовій балці. Засноване до 1932 року переселенцями з нижніх прибережних вулиць придніпровського села Вовніги, які підлягали затопленню водами Дніпра при побудові Дніпрельстану (українська назва Дніпрогесу) – першої великої гідроелектростанції на Дніпрі. Підняття рівня дніпровської води почалося 10 жовтня 1932 року.

У самій назві «Дніпрельстан» немає нічого комуністичного. Назва нейтральна. Тож чому виникла потреба перейменувати село? Можливо, тому, що в області  було два Дніпрельстани – в Солонянському і Новомосковському районах. Але нині перейменували обидва! Це вже приклад явного «перегину». Бо назва Дніпрельстан таки історична.  Пояснити появу нової назви Панькове не зміг і голова Башмачанської сільради, до якого ми звернулися. Мало того – людина дізналася про перейменування населеного пункту з газет! З ним  ніхто щодо цього не порадився…

До речі, про дублювання. Внаслідок нинішніх перейменувань з’явилися села Зоряне в Апостолівському та Магдалинівському районах. Додалася Калинівка в Магдалинівському районі, хоч досі на карті області вже було 6 Калинівок!

І ніхто на ці повтори не зважав. Тож не завжди знайдеш залізну логіку і в сучасних перейменуваннях.

Затишне Миколаївської сільради Новомосковського району – колишній Дніпрельстан. Див. попередні міркування.

Сонячне Малозахаринської сільради Солонянського району донедавна носило назву Лікнеп. Давайте розбиратися. Лікнеп – це скорочене «Ліквідація неписьменності». Що в цій назві ідеологічного? Нічого.

Правда, у села своя історія. Село засноване 1924 року переселенцями з с. Волоського, яким у степу дали землю. До новоселів завітав всеукраїнський староста Григорій Петровський. Селяни, вдячні радвладі за землю (через п’ять років її у них заберуть), попросили дозволу назвати своє село його прізвищем. Петровський не погодився, а запропонував назвати Лікнепом. Саме тоді йшла кампанія боротьби з неписьменністю. Селяни неохоче, але погодилися з ним.

Отже, відмовляємося від Лікнепу лише через те, що ліквідацією неписьменності займалася радянська влада?! Як на мене, це ще один приклад компанійщини і перестраховки, вічного чиновницького «Як би чого не вийшло»…

Вважаю, що Лікнеп перейменовувати не варто було. Він свідчив про важливу історичну подію 1920-30-х років. І чи внаслідок нинішньої «оптимізації» шкіл на селі не додасться неписьменних – ще побачимо. Відкрийте перший –ліпший форум в інтернеті й пересвідчитеся в низькому рівні сучасної письменності. А втім, дУрні – не такі вже дурні, вони завжди в більшості…

Микола ЧАБАН