Костянтин С. з Приорілля. У серпні виповнилося 72, та вже скоро п’ять місяців минуло від часу моєї публікації, а ніяких відгуків мені не надійшло. Ні, точніше був , один відгук, нездалеку, але до тієї жінки треба переїздити, а ‘ я такого наміру не маю. Не бачив її, та й два господарства не подужав би.
Овдовів шість років тому. Дочка з сім’єю в сусідньому районі, син військовий, далеко, буває десь раз на три роки. На околиці селища мій дім з двадцятьма сотками, з них під городиною п’ять, решта під люцерною. В хаті вода, на подвір’ї свердловина, вода в ній добріша, ніж була у колодязі. Люблю працю на землі. Все є.
Я спокійної вдачі, з почуттям гумору. Ріст 170, худорлявий. От тільки не пишіть, як тоді, що в мене повен двір котів. Напишіть, що в мене четверо курей.
Андрій Б. з Дніпра. Був жонатий, нині розлучений, мешкаю з матір’ю. У січні виповниться 48, ріст 170, нормальної зовнішності. Стрункий, очі світлі. Дітей у шлюбі не було. По натурі домосід. Працював у Польщі, тепер дома.
Усі ми люди різні, з хорошими знаходжу спільну мову. Так, аби поговорити, треба бачити людину. Мати читає «Зорю» і мені переповідає, що їй подобається в рубриці доль. От я й надумав прилучитися до Ваших, пані Олено, дописувачів, а раптом мною зацікавиться така ж позитивна одинока, як я?
Сергій Р. Але взагалі мене всі кличуть Серьожею. Сам у хаті. Два роки тому ще був одружений. Мені 38, ріст 175, вага 70. Діток нема. Працюю в селі Магдалинівського району, у бригаді, на полях. Дома своє невелике господарство. Хотів би з жіночкою, такою ж самотньою, створити сім’ю. Курю, але не п’ю.
Андрій П. з Дніпра. Ви мене друкували, але жодного відгуку не надіслали. Видно, ніхто не схотів мені написати. Моя мрія – зустріти ту єдину, вірну, яка б розуміла, підтримала у скрутну хвилину, як така настане. Сподіваюся, що моє особисте життя нарешті складеться, з дівчиною, яку покохаю, нам удвох буде добре, ми побудуємо щасливу родину. Трохи про себе: 33 роки, ріст 172, вага 70, освіта економічна, працюю, комунікабельний, позитивний, не курю. Захоплення: мандрівки, англійська, спорт, кінофільми, музика.
Любов А. з Дніпровського району. Читаю кожний випуск рубрики, та геть усі чоловіки за прошують до себе – рабинею Ізаурою. А до мене, до рабині Ізаури, хто переїде? Як хто зацікавиться, то може прочитати «Де ти, моя доле?» за 23 вересня, там у правій колонці Олена описала про мене під заголовком «Літаю по городі, як бджола».І один відгукнувся був, та так і не побачились. Занадто, мабуть, ніжний.
Пенсія моя середня, та на своїй садибі я грабельками додаю дещицю, і виходить непогано. Воду провела на город. Лиш не лінуйся, і все родитиме. Мені 72. Моє село по той бік Дніпра-ріки. Хата коло лісу, за триста метрів – ріка.
Тетяна С. Змушена була кинути роботу, бо мала доглядати батьків. За місяць два похорони… Відтоді минуло шість років. У райцентрі дім, зручності в хаті. Син мешкає окремо. Мені 61, ріст 158, вага 62, освіта вища, розлучена. По натурі добра, чуйна, спокійна, здоровий спосіб життя, залюбки пораюся на городі, люблю готувати щось смачненьке, та неохота для себе одної.
Наталка О. Прошу, надрукуйте, будь ласка, допоможіть мені. Кілька років тому Ви мене друкували, але в долі моїй нічого не змінилося. Я така ж самотня і вже майже змирилася, але самій і важко, і страшно. Одружена не була, дітей немає. Мені 47, невисока, неповна.
Працюю. Мешкаю в райцентрі у своєму будинку з мамою.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.