Олексій Т. Як літо, то ще нічого. Товчешся то на подвір’ї, то на землі, консервуєш або фарбуєш, а о цій порі навіть словом нема з ким перемовитися.

Садити багато вже нема для кого, мені одному стільки не треба, відколи овдовів. Є ще кури, ото й усе господарство.

Син зі своєю родиною у місті По кровську Донецької області, працює на шахті машиністом комбайна, підростають мої онуки, два хлопці, одна дівчинка, усе гаразд. Лиш мені самому негаразд. Вигоди ніякої матеріальної не треба, аби лиш відгукнулася хороша самотня. Мені 69, ріст 176, вага 78, спокійної вдачі, спиртним не захоплююсь.

Володимир М. За плечима 68-річний життєвий досвід. Росту я середнього, без зайвої ваги, подобається бути моторним. «Еней був парубок моторний…»

Передплачую вивірену часом пресу. Люблю виїзди на природу. Можу при бажанні знайти приробіток будь-коли практично в домашніх умовах.

Городець, садок, приватний дім. Дозвілля віддаю хорошій книзі, перечитую час від часу. Ось твори зі шкільної програми, що ми, вивчаючи, до кінця не читали. Чого лиш вартий «Малиновий дзвін» Юрія Збанацького: дуже близька мені тематика, мама вчителювала. Була мені розрадою і підтримкою. Та вже п’ять літ як на небі.

Як на нинішні часи ніби несучасний. Все ж сподіваюся, що захоче написати мені така ж ровесниця.

Олександр П. з м. Покрова. 63 роки, середнього зросту і повноти, сам у квартирі, хотілося б, щоб обізвалася жіночка, якій так само сумно і яка хоче ще жити в парі. Я чоловік спокійний, добрий, без поганих звичок, інвалід другої групи (епілепсії нема одинадцять років). Нема ні дітей, нікого. Була жінка, пожила два з половиною роки, поїхала від мене через родинні проблеми і, признаюся, через мою маму.
Скільки лишилось того життя, а як хочеться теплоти, щастя, щоби поруч була порядна, розуміюча людина, яку давно мрію запросити господинею в мою квартиру. Це дуже важливо для мене.

Михайло С. з Дніпра. Коли особисте життя не склалося, почав курити, однак сподіваюсь кинути. До спиртного байдужий. Гадаю, що я спокійної вдачі, добрий, чуйний, дбайливий, з почуттям гумору. Маю намір зустріти жінку моєї мрії – душевну, вірну, порядну, надійну. Мені 40, розлучений, працюю.

З ЛИСТІВ ВЕДУЧІЙ
Щоб ми жили, як одна сім’я
От і мені довелося до Вас, Оленко, звертатися з проханням. Я літня людина і потребую сторонньої допомоги. Шукаю жінку, яка б була згодна доглядати за мною. Вела б господарство, і ми б жили, як одна сім’я. Щоб була лагідна, без лихих звичок. Цій жінці після мене лишиться дім і присадибна ділянка, усе майно з усім, що в нім є. Хай приїде за мій кошт, подивиться, і порішаємо всі питання тут, на місці. Щоб і їй було добре. Є газ, вода, телефон, а також добрий сусід, який помагає мені писати цей лист.
Валентина С. Марганець

Валентина О.
Ризикну і я написати. Білоруска, однак волею долі живу в Україні. 64 роки, ще працюю. Медик. Діти не зі мною: син у Кривому Розі, дочка у райцентрі.
Спокійна, несварлива, нескупа. Не люблю скупих.
Самій нудьга. А надто о цій порі (зимовій, правда, чисто умовно). Виручає Інтернет.
На переїзд не згодна, адже пенсія в медиків невелика, тож працю не покину. Літньої пори відпочивати їжджу на Закарпаття, закохана в той край, можливо ще й тому, що росла коло лісу.
Дім мій з усіма зручностями. Живності не тримаю.

Ірина К. Довго міркувала, перш ніж написати. Непевна я в успіхові, та все ж маленька надія є.
Мені 62, ще працюю, освіта вища, ріст 167, середньої статури, русява, очі зелені. Обидва сини вже самостійні, хороші, гарні. Люблю читати, дбати про затишок у хаті та на подвір’ї. Мій дім у місті-райцентрі неподалік від Дніпра-рі-ки. Мальовнича природа. Спілкуючись, можна зрозуміти більше, ніж тут написано.
Галина М. з Дніпра. 56 років, струнка, на вигляд молодша, ріст 161, життєрадісна, врівноважена, неконфліктна, люблю життя, не опускаю рук, але важко бути самій. Хотіла б зустріти близьку мені людину, чоловіка, котрий би став улюбленим супутником життя, надійним другом.

Тетяна В. з Дніпра. 48 років, ріст 160, вага 60, зі здоров’ям усе гаразд, нема шкідливих звичок. Дітей нема. Мій дім у приватному секторі.

Ірина С. з Дніпра. Не втрачаю надію зустріти роботящого, доброго чоловіка для створення сім’ї. Розлучена, працюю. Родину вважаю головною цінністю. Виховую сина, 17 років, спокійний, добре вчиться, спортсмен. У свої 39 років чекатиму відгуку від того, хто так само шанує сімейні цінності.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», пр. Дмитра Яворниць-кого, 18, Дніпро, 49027. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.