ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ?

  03.06.2020 10:46   -
Знайомства

Володимир О. з Дніпровського району. Оце вже три роки як я овдовів. Дітей у нас з дружиною не було. За часів радгоспу працював механіком, інженером. Пенсія нормальна. Мені 73, не курю, спиртним не зловживаю, спокійної вдачі. Дім газифікований, утеплений, садиба 15 соток, десяток курей. Хотів би, аби ввійшла в мій дім порядна, хазяйновита, бажано з села.


Василь Т. із П’ятихатського району. 58 років, ріст 170, вага 60, русявий. На жаль, курю. Зі здоров’ям усе гаразд. Дітей нема. Підробляю в орендарів, інколи наймають односельці. В мене хата, літня кухня, сарай, город, невеличкий палісадник, садок, трохи господарства.


Олександр К. з Магдалинів-ського району. Добрий день, пані Олено! Будь ласка, надрукуйте ще раз. Самому нелегко. І я вже писав, що у свої 55 років ще не маю дружини.

Працюю в фермера. Дома господарюю сам: худоба, кури, город, сад. Маю сестер, племінників. Тато вмер. Нема тієї, що тебе підтримає морально, фізично. Ріст мій 180, вага 95.


Євген Л. з Дніпра. 49 років, розлучений, дочці 18, вчиться у виші, живе з матір’ю. Маю на правому березі власну квартиру, роботу, освіта вища будівельна. Хотілося б, аби відгукнулася чуйна жінка. Для початку чекатиму листа, у спілкуванні, можливо, до чогось домовимося.


Лідія Ч. із П’ятихатського району. Часом саму себе вже шкода. Пригадую, як один удівець, восени ти, Оленко, його друкувала, скаржився, що інколи розмовляє сам з собою. Так, так і є, маємо, що маємо. Тяжкий і злий час. Страшно жити. Вмовляю себе, що треба жити самій. Мені 69, невисока, відповідної ваги. Та чи відгукнеться такий же одинак?


Валентина Ж. з Покров-ського району. Мені 58, ріст 165, струнка, виглядаю молодшою. Вдова, на пенсії. Працювала вихователькою в дитячому садку.

Діти дорослі. Ще мрію про щасливе життя з чоловіком добрим, чуйним, який прагне сімейного затишку, жіночої ласки. Дуже чекатиму на відгук. Решта подробиць – при особистому спілкуванні.


Ірина М. з Дніпра. Наприкінці травня виповнилося 53, і здається, що вже все для мене скінчилося. Чомусь тяжко на душі, порожнеча, сірість. Хочеть-
ся про когось турбуватися, когось \ леліяти, мати життєві плани на майбутнє.

Працюю приватно: доглядаю за старшими людьми. Ось після роботи приходиш, а дома нікого, і знов одна-однісінька, навіть словом нема з ким перекинутися. Дочка і онук живуть окремо, слава Богу, все гаразд.

Згодна на переїзд.


Людмила К. з Дніпровського району. Чоловік помер, дітей немає, 42 роки, живу з матір’ю. Наша хата у передмісті, в гарному селі. Доброзичлива, відповідальна, скромна, моя робота пов’язана з дітьми. Дуже їх люблю.

Шукаю надійного чоловіка, господаря в дім, аби прожити в повазі, шані та любові. Зі мною йому буде легко і комфортно. Дуже сподіваюся, Оленко, на добру звістку.


Ганна Ш. із Солонянсько-го району. Живу з батьками, працюю у Дніпрі. 38 років, ріст 165, повненька, але гарненька, знак Тельця, за фахом і швачка, і бухгалтер, і вихователька. Не склалось особисте. Весь час жіночий колектив. Свою долю ще не знайшла…


Тетяна Є. з Дніпра. У людині ціную порядність, делікатність, вихованість, вірність, надійність, почуття гумору. 31 рік, білявенька, невисока, одружена не була. Освіта вища. Працюю в банку.

Про себе докладніше – при особистій зустрічі, як напише мені той, хто цього побажає.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», пр. Дмитра Яворницького, 18, Дніпро, 49027.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.

Поділитись: