22 червня виповнюється 78 років від початку німецько-радянської війни, яка є частиною Другої світової. Наслідки того, що розпочалося в Україні 22 червня 1941 року, ще й досі не підбиті. Достеменно не відомо (та й навряд чи це можливо), скільки ж людських трагедій сталося за 1418

Про українську трагедію війни свого часу промовисто сказав Олександр Довженко, коли його кіноповість «Україна в огні» було заборонено. Повернувшись із фронту, він писав: «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули історичні архіви, малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців… І коли я чую обвинувачення за «Україну в огні» в націоналізмі, як же гірко і тоскно мені робиться на душі…».

В унісон болю великого українця звучать й слова Уїнстона Черчилля: «З-поміж усіх народів, які опинилися під владою Німеччини, чи не найбільше постраждав український. Але, разом з тим, він ціною мільйонів своїх представників зробив величезний внесок у перемогу над нею…».

Який же це внесок? За підрахунками академічного Інституту історії України, втрати країни у війні становили 40—44% від загальних втрат СРСР.У 1945 році залишилося лише 27,4 мільйона людей із 41,7, що проживали у 1941 році вУРСР. Гітлерів-
ці вивезли до Німеччини понад 2,3 мільйона молоді для роботи в рейху. Понад 5,5 мільйона людей були розстріляні й замучені фашистами.

Безліч українців загинули на фронтах. Цифра 2,5 мільйона, подана ще у радянській історіографії, не відповідає дійсності, адже демографічні втрати УРСР за буремні З роки склали понад 13,5 мільйона. Особливо постраждало і без того підкошене «розкуркулюваннями» та голодоморами українське село. На території нашої держави німецькі загарбники спалили 250 сіл.
Але й сталінський режим «не відставав». Протягом Другої світової він знищив і депортував у райони Крайньої Півночі і Сибіру 1,5 мільйона осіб.

Проте є й інший вимір війни, про який один із філософів зауважив: смерть мільйонів — це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйона — трагедія. Висловлене стосується і нинішньої війни на Донбасі.

Пом’янімо ж усіх, хто не з власної волі чи провини пролив кров на нашу грішну землю тоді й тепер.

Факти та цифри

■ За мужність і відвагу в боях 2,5 мільйона українців нагороджені орденами та медалями – із семи мільйонів нагороджених воїнів Червоної Армії. 2072 українці отримали найвищі відзнаки Героя, 32 стали двічі Героями, а уславлений Іван Кожедуб – тричі Героєм.

■ 30 квітня 1945 року лейтенант Олексій Берест із Сумщини підіймав Прапор Перемоги над берлінським рейхстагом.

■ 2 вересня 1945 року підписанням Акту капітуляції Японії завершилася Друга світова. Із боку СРСР підписав документ генерал-лейтенант з Черкащини Кузьма Дерев’янко.

■ 24 жовтня 1945 року за особливий внесок у перемогу над фашизмом Україна отримала право стати однією із 50-ти держав-засновниць ООН.

О. ЯСНІЙ