Уже багато років розведення в’єтнамських вислобрюхих свиней не вважається в Україні чимось дивовижним. Навпаки, цих кумедних тварин можна зустріти ледь не в кожному селі нашої країни. Своїми невеликими розмірами, охайністю і невибагливістю вони продовжують підкорювати серця власників невеликих приватних господарств. Існує міф, що завдяки міцному імунітету ця порода стійка до більшості захворювань, притаманних звичайним білим родичам. Насправді, ця хибна думка і є основною причиною хвороб, бо через неї відсутні профілактичні дії. Давайте розглянемо основні захворювання «в’єтнамців», які реєструються найчастіше.

Аскароз

Це лідер паразитарних захворювань, проявляється хвороба виснаженням, швидким схудненням, проносами, ознаками бронхопневмонії та нервовими розладами. У поросят зараження відбувається під час годівлі через забруднене вим’я свиноматки, а пік інвазії реєструється у 2-4-місячних тварин. Личинки аскариди з потоком крові з тонких кишок потрапляють до легень, саме це спричинює кашель, хрипи, блювоту та шкірні висипання. Ні цій стадії без лікування більшість поросят гине. Треба сказати, що дорослі особини можуть бути носіями збудника, але без будь-яких проявів інвазії. Для лікування й профілактики найкраще застосовувати препарати на основі фенбендазолу — свиноматкам за місяць до опоросу, а молодняку — тричі: у 35, 50 та 90 діб.

Бешиха (рожа) свиней

Бешиха є надзвичайно поширеною хворобою і реєструється майже всюди, де займаються розведенням поросят. Освічені господарі вже давно використовують проти цього захворювання сучасні вакцини. Проте у приватному секторі, на жаль, забувають, що профілактика — найефективніша економія коштів і часу.

Збудник бешихи — бактерія, що переноситься переважно гризунами, птахами і мухами-жигалками. Особливо сприйнятні до хвороби 3-12-місячні тварини переважно теплої пори року. Клінічні прояви різноманітні й залежать від перебігу хвороби. Найхарактернішими ознаками є поява темно-червоних з синюватим відтінком плям різноманітної форми, які зникають при натисканні, а також розвиток набряку легень, що і спричинює загибель. Складність полягає в тому, що найчастіше в’єтнамські свині мають темний колір шкіри, але навіть на ній можна побачити зміни.

Самостійно діагностувати бешиху від інших страшних захворювань свиней (класичної чуми, сибірки та ін.) дуже складно й небезпечно. Тож якщо ви помітили високу температуру, відмову від корму, слабкість, прискорений пульс, червоні припухлості — негайно викликайте ветеринара.

Лікують бешиху за допомогою сироватки у поєднанні з антибіотиками за певною схемою, яку складає лікар. Та найкраще допомагає своєчасна вакцинація поросят у 1,5 місяця.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що всі свині, незалежно від породи, хворіють на класичну та африканську чуму, сальмонельоз, лістеріоз, цирковірусну інфекцію, трихінельоз тощо. Міцнішим імунітет стає завдяки профілактичним щепленням, задовільним умовам утримання та повноцінній годівлі, екзотичне ж походження не має жодного значення.

Ксенія БРАГИНСЬКА,лікар-ветеринар