Великі проблеми невеличкого села

12 месяцев ago zorya2017 Комментарии к записи Великі проблеми невеличкого села отключены

 

Приводом для поїздки кореспондента «Зорі» до села Казначеївка Магдалинівського району став дзвінок місцевої жительки Любові Іванівни. Вона повідомила, що у них звільняється єдина листоноша, і тепер селяни не зможуть ані газети отримувати, ані за комуналку  сплачувати.

 

Ех, дороги…

Будь-яка дорога до населеного пункту може багато чого розповісти про рівень життя у ньому. Отже, хороша дорога кінчається на виїзді з Підгородного в напрямку Магдалинівки. Далі, до села Спаського Новомосковського району — ще так собі, від Спаського до Андріївки — вже відверто погана. А потім… Потім стоїть дороговказ «Казначеївка, 10 км».

З цих десяти половина припадає на дуже погану, але місцями ще асфальтовану дорогу.

Останні ж п’ять кілометрів доводиться долати по грунтовці «між ланів». Добре влітку або взимку, коли шлях сухий чи промерзлий. А ось навесні, коли тане сніг, або восени, після тривалих дощів, дорога перетворюється на справжнє болото, проїзд по якому можливий хіба що на тракторі чи велосипеді. Не дивно, що саме велосипед — найпопулярніший тут транспортний засіб.

Казначейство проти Казначеївки?

Голова Казначеївської сільради Іван Прудкосвист вважає, що у села непогані  перспективи розвитку.

— У нас мешкає близько 1200 осіб. Дорослі працюють у декількох фермерських господарствах, багато хто має невеличкий власний бізнес. Вирощують корів і свиней, зернові і технічні культури. Є фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок на 46 місць, які постійно зайняті. Є школа, де навчається 150 юних казна­чеївців, — розповідає Іван Васильович.

Наступного року в селі заплановано капітальний ремонт дитячого садка, вже складено необхідну проектно-кошторисну документацію, яка зараз проходить експертизу в районі. Правда, цього літа трапився неприємний інцидент. Ми хотіли встановити у школі енергозберігаючі металопластикові вікна. Навіть  пройшли процедуру тендерних закупівель по системі ProZorro, перерахували через казначейство гроші підрядчику. Але, мабуть, там вони й «зависли». Вже п’ять місяців підрядчик не може їх отримати і почати роботу. Нам також доля своїх перерахованих коштів невідома, — хитає головою пан голова.

Замість пошти та Ощадбанку — «передвижка»

Сьогодні найбільш гострою у Казначеївці, на думку Івана Прудкосвиста, є проблема отримання пенсій та сплати рахунків за газ і світло.

— Ощадбанк закрив тут відділення. Кажуть, нерентабельно. Свої повноваження банкіри передали «Укрпошті». А тут ще звільняється і єдина листоноша на два села — Казначеївку та Андріївку. Тому доведеться якось викручуватись, — скаржиться Іван Васильович.

Пошта у Казначеївці діяла до останнього часу. Листоноша Людмила Сергіївна відпрацювала шість з половиною років. Тепер вона звільняється. Чому?

Пані Людмила великої таємниці з цього не робить:

— Обслуговуючи ці два села, зарплату мала не набагато вищу за мінімальну. Та ще й дуже погані умови в самому приміщенні пошти. Зараз мені запропонували роботу за моїм фахом бухгалтера. Зарплата значно більша, умови праці також кращі…

Отже, лишилось побажати їй успіхів на новому місці. Але пенсії та поштову  кореспонденцію у село все ж таки хтось має вчасно привозити. Хто?

«Зоря» звернулась за коментарями до начальника кущового відділення поштового зв’язку, розташованого у Новомосковську. Його керівник Людмила Володимирівна пообіцяла, що з цього тижня в Казначеївку буде приїздити так звана «передвижка». Тричі на тиждень —  вівторок, четвер та суботу, в селі працюватиме з 11.00 до 15.00. Мобільні поштовики доставлятимуть казначеївцям пенсії та кореспонденцію, а також прийматимуть комунальні платежі.

Газетярі пообіцяли селянам через тиждень-два перевірити, як насправді працюватиме ця «передвижка».

Млин закрили та й хліба не печуть

Але проблеми набагато серйозніші. Нещодавно у рамках програми децентралізації влади в Магдалинівському районі прийняли рішення про створення єдиної територіальної громади в межах усього району.

— У нас видобувається 70% природного газу Дніпропетровщини. Якщо частина податків залишатиметься у нашому районі на власні потреби, то буде значно легше. Але у району багато проблем. Чи вистачатиме коштів на вирішення їх усіх, зараз сказати важко, — обережно розповідає про майбутнє життя на «вільних хлібах» Іван Прудкосвист.

А ось його односельці чомусь менш оптимістичні.

— Ви на чому приїхали? На маршрутці? Тоді про наші дороги розповідати не треба. Як у село під час бездоріжжя добратися «швидкій», якщо не дай Боже терміново знадобиться? Адже тут мешкає багато пенсіонерів, що віддали країні усі свої сили. А виходить, що тепер через оптимізацію витрат нас заганяють у справжню резервацію, — обурюється мешканка села Галина Андріївна.

— У нас були власні млин і міні-пекарня, де пекли дуже смачний хліб. Але через підвищення тарифів на газ і світло вони закрилися. Як мені тепер молоти ту пшеницю, яку видають на паї? Везти мішок за 10 км в Андріївку, а потім — назад? Так попутку не завжди  знайдеш, а пішки на тачці я його і туди не дотягну, не говорячи вже про зворотний шлях, — вторить їй пенсіонерка Раїса Миколаївна.

— Кожному з нас час від часу доводиться їздити до райцентру у справах. Усі ми прив’язані до автобуса з Дніпра, який приходить в Казначеївку всього двічі на день. До Андріївки вранці нас довозять за 5 гривень. Там ми ловимо автобус на Магдалинівку і їдемо ще 20 км за 10 гривень. Потім стрімголов бігаємо по райцентру — у Пенсійний фонд, райгаз, райсвітло… Щоб встигнути на автобус, що приїджає в Казначеївку по обіді. Інакше одному Богу відомо, як добиратися додому. А  мені, наприклад, вже 82 роки. Думаєте, легко? Та й  дороге задоволення: разом на круг кожна така подорож коштує 30 гривень. І це при наших пенсіях, — обурюється  ветеран Олександр Никифорович.

Де вихід?

Так, негараздів у Казначеївці вистачає. І чи не єдиний вихід для її мешканців — об’єднуватися громадою і примушувати чиновників ці проблеми вирішувати. Повернути децентралізацію обличчям до себе. Іншого шляху немає.

До речі, чому Європа і США з Канадою добре й комфортно живуть? Там свого часу люди пройшли аналогічний шлях.  Тепер його належить пройти і нам, українцям.

Олексій ЛОГІНОВ
Фото автора