НЕ ПРИЙДЕТЬСЯ НА СЕРЕДУ ВШЕСТЯ: 6 червня – Вознесіння Господнє

2 недели ago zorya2017 Комментарии к записи НЕ ПРИЙДЕТЬСЯ НА СЕРЕДУ ВШЕСТЯ: 6 червня – Вознесіння Господнє отключены

Це одне з дванадцяти головних церковних свят, його ще називають Вшестя. Воно, як то кажуть, «не тримається числа», проте завжди припадає на четвер шостого тижня по Великодню. Звідси й приказка: «Не прийдеться на середу Вшестя». Після Вознесіння вже не вітаються словами «Христос воскрес!»

Згідно з євангельським переказом, після свого воскресіння Христос перебував на землі ще 40 днів. Являвся апостолам і розповідав їм про Царство Боже, про своє друге пришестя.

Саме на сороковий день після воскресіння Ісус потрапив у рай і так скінчив свою земну путь. Та перш ніж піднятися на небеса, Син Божий дав своїм учням останню настанову: «Ідіть і навчайте усі народи, хрестячи їх во ім’я Отця, і Сина, і святого Духа. Навчаючи їх, зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу». Благословивши їх, вознісся вгору на хмарі у супроводі двох ангелів. Від побаченого апостоли були в захваті, адже Спаситель подарував людям надію на прощення та на вічне життя.

Готуються до свята ще в середу: йдуть до церкви сповідатися й причащатися.

А в четвер у храмах правиться урочиста служба Божа з нагоди Вознесіння Господнього. Для відправи священики вдягають білі шати.

На свято скликають гостину. Гості беруть з собою почастунки: хліб, пиріжки, калачі, яйця, сало, сметану, сир тощо. Господарі ставлять на стіл холодець (передусім із півня), борщ або капусняк, печеню, кашу, локшину, кисіль. Печуть з цієї нагоди обрядове печиво у формі драбинок, щоб «Ісусові було по чому піднятися на небо». Крім печива, готують також пласкі млинці з
пшоняного борошна. Називаються вони «божими онучами». За народним повір’ям, Господь ними обгортає ноги і тоді йому «не мулько» добиратися драбинкою до неба.

Таке частування носять і на могилки, аби пом’янути небіжчиків.

На Вознесіння у природі панує краса й гармонія. Чи у полі, чи в лісі, чи в саду все росте, «зноситься від землі до неба».

Негоже було братися у такий день за тяжку роботу. Тому селяни родинами ходили «на хліба», беручи з собою печиво-драбинки. Старі люди говорили, що так годиться: до хлібів (у жито-пшеницю) слід нести хлібне — воно допоможе рости й розвиватися.

Почастувавшись, крихти кидали в землю, примовляючи: «Божі пташечки! Визбирайте кришечки і пощебечіть перед Богом та випросіть у Нього, Милосердного, для нас ласки».

Цього дня був звичай заплітати березове гіллячко у косички. Це робилося для того, щоб дізнатися долю тяжкохворої людини. Якщо за 10 днів гілочки не всихали, значить, хворий видужає. Дівчата так ворожили на судженого і на заміжжя. Як гілочки лишалися зелені, то ті, хто ворожив, розплітали коси зі словами подяки і надією на скорі зміни у житті.

Гарна погода на Вознесіння віщує добрий врожай, а сльота — недорід. Як нема дощу — то не буде цілих шість тижнів, а як піде — то шість тижнів йтиме. Після Вознесіння вже можна не боятися похолодань.

Тетяна МАЛИШЕНКО